На сайті Держархіву Одеської області розмістили 802 цифрові копії метричних книг

Уперше в Україні на веб-сайті архівної установи оприлюднено 802 метричні книги.

27 жовтня 2016 року Державний архів Одеської області у творчій співпраці з дружніми організаціями та багаторічними партнерами, Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-аналітичний центр", завершили перший етап роботи над проектом "МЕТРИКА", йдеться в повідомленні на офіційному сайті ДАОО.

У рамках проекту оприлюднено всі наявні копії метричних книг, оцифрування яких здійснювалося по 2016 рік включно.

На офіційному веб-сайті Держархіву розміщено ще 296 нових електронних копій метричних книг з фонду "Херсонська Духовна Консисторія": фонд 37, опис 3, справи (за описом): [501-600]  [601-700]  [701-800]  [801-900]  [901-1000]  [1001-1100]  [1101-1200]

Для зручності в користуванні та економії ресурсів файли подано у форматі .djvu. Загальний обсяг електронної бази складає 99 Гб (що дорівнює понад 497 тисячам поаркушних копій в форматі .jpg, обсягом до конвертації - 847 Гб).

Переглянути перелік метричних книг, розміщених на веб-сайті станом на 27.10.2016 (у форматі .pdf) можна за лінком.

Як зазначають в архіві, розміщені на веб-сайті цифрові копії – це лише 7% від загальної кількості метричних книг наявних у фондах Державного архіву Одеської області. Тому роботу над проектом "МЕТРИКА" архів обіцяє продовжувати. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.