У Львові діє виставка про жінок у Другій світовій війні. ФОТО

12 жіночих доль українського виміру Другої світової війни – від матері-героїні до полковника морської піхоти – можна побачити на виставці в «Тюрмі на Лонцького» у Львові.

Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" експонує банерну виставку "Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової". Її було створено до Дня перемоги на нацизмом на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

Лейтмотивом цьогорічного відзначення завершення Другої світової війни в Європі стало вшанування подвигів, праці та страждань, які довелося пережити українським жінкам у ході світової війни. Виставка показує, що за "чоловічим обличчям" війни часто не видно жіноцтва. Хоча війна однаково зачіпає як перших, так і других.

 Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького"

Виставка "Війна не робить винятків", відкрита у Львові до Дня захисника України, представляє 12 історій українських жінок у Другій світовій війні. Персональні історії демонструють, наскільки різними можуть бути ролі жіноцтва в військових конфліктах.

Тут і радянські фронтовички, які були в самій гущавині боїв, і учасниці націоналістичного підпілля та витончених агентурних ігор між розвідками, в’язні гітлерівських концтаборів, активістки тодішнього волонтерського руху і, звісно ж, матері, які проводжали синів на війну.

 Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького"

Закрути долі кожної з них вражають. Наприклад, Євдокія Завалій  була єдиною жінкою – командиром морської піхоти, яка, до того ж, дослужилася до рангу полковника Червоної армії. Людмила Фоя – уродженка Житомирщини, яка в Києві приєдналася до ОУН.

Згодом за її безпосередньої участі контррозвідка ОУН змогла зірвати спецоперацію НКВД-МГБ із проникнення агентів у лави повстанців. Селянка з Черкащини Євдокія Лисенко віддала для війни найдорожче – десятьох своїх синів, і всі десять повернулися живими. 

Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" 

Виставка "Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової" діє постійно в стінах Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. Бандери, 1). 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.