Спецпроект

Деполітизація "волинської теми" - головне завдання істориків, - В'ятрович

У Києві 24-26 жовтня відбулося третє засідання українсько-польського форуму істориків. Науковці дискутували про оцінку українсько-польського конфлікту в часи Другої світової війни на Західній Україні.

Про результати роботи форуму звітували його учасники на прес-конференції в Укрінформі. Головну мету діалогу між науковцями озвучив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович:

"Завдання нашого форуму - деполітизувати цю тему. Одна з цілей нашого форуму - щоб дискусія навколо важких тем польсько-українського конфлікту в минулому була фаховою... Ми як історики ставимо собі за мету продовжити історичний діалог, зробити так, щоб головними речниками питань минулого були історики. І якщо нам це вдасться зробити, ми позбудемося різного роду негативних політичних наслідків, які часом виникають в українсько-польських стосунках".

На думку В'ятровича, ухвалений 2015 року закон про доступ до комуністичних архівів створює якнайкращі можливості для підвищення фахового рівня дискусії. Адже в архівах КГБ, що тепер стали доступні як для українських, так і для польських істориків, містяться цілі масиви унівкальних документів, у тому числі й про конфлікти часів Другої світової війни. Саме плідна наукова співпраця є найкращим способом для розуміння і, головне, для подолання тих конфліктів.

"Нам вдалося провести цікаву плідну дискусію навколо дуже конкретних питань - аж до того, що заглиблювалися до рівня конкретного населеного пункту і розбирали по цеглинках ті чи інші документи, на які ми можемо опиратися. Я думаю, що публікація, яка покаже нашу роботу, буде сприйнята і в Україні, і в Польщі", - сказав В'ятрович.

Заступник директора Інституту національної пам'яті Польщі доктор Матеуш Шпитма теж вдзначив, що зустрічі проходять плідно. Однак, додав він, це не означає, що на форумі немає гострих дискусій і різного бачення.

"Дискусії точаться в тому числі і з питань подій на Волині, які були в 1943 році. Ми вважаємо це геноцидом. Українська сторона має інше бачення. Але дискусії тривають", - сказав Шпитма.

Доктор Рафал Лескевич, заступник директора Офісу історичних досліджень Інституту національної пам'яті Польщі, розповів про плани заходів для популяризації історії Польщі та України.

Наприклад, учасники форуму домовились, щоб історичні виставки, підготовлені Польським інститутом національної пам'яті, перекладалися на українську мову і презентувалися в Україні, і навпаки - українські виставки експонувалися в Польщі.

"Ми також будемо публікувати наукові роботи, присвячені цій темі, і готуємо збірку за результатами трьох засідань форуму, в тому числі матеріали, присвячені Волинському злочину. Розмовляючи про минуле, ми шукаємо ключ до подальшої співпраці. Тож ми хочемо запропонувати нашим українським колегам дослідження на тему "цікавості", яку комуністичні служби безпеки Польщі виявляли до українських середовищ 1946-90 років, тому що це фактично недосліджена царина", - повідомив Лескевич.

За його словами, також буде продовжено друк матеріалів, які стосуються "Польської операції" НКВД 1937-38 років, жертвами якої в УРСР стало 100-200 тисяч поляків. Уже вийшло два томи, підготовлені спільно українськими та польськими істориками. Дальші пошуки актуалізуються роковинами цієї операції, які відзначатимуться 2017 року.

Наступне засідання українсько-польського історичного форуму заплановане на березень 2017 року в Польщі. Темою дискусії визначено польське питання в ідеології і програмі українського визвольного руху і українське питання в програмі та ідеології польського підпілля.  

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.