АНОНС: Семен Глузман розповість у Києві про каральну психіатрію

4 жовтня в Києві відбудеться дискусія "Психіатрія в політичних цілях: чи можливо це сьогодні?" за участі Семена Глузмана.

Семен Глузман - відомий правозахисник та лікар-психіатр, колишній дисидент та політв'язень, президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини. 

Семен Глузман намагався вплинути на відому справу генерала Григоренка (який захищав права кримських татар) і в незалежній експертизі довести, що генерал — психічно здорова людина, і що запроторити до психіатричної лакірні буде злочином.

У листопаді 1971 р. він підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в цій справі, яка визнала генерала психічно здоровим усупереч офіційній точці зору радянського режиму.

Глузман довів незаконність застосування проти генерала методів репресивної психіатрії, те, що він "психічно хворий". У 1972 році Семен Глузман був засуджений (за згадану незалежну експертизу) на 7 років концтаборів; додатково йому дали 3 роки заслання.

Відбував покарання разом із Василем Стусом, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук'яненком.

Лише у 1980-х Семен Глузман продовжив діяльність за фахом, видав кілька наукових праць і став всесвітньо відомим у сфері психіатрії. За його життя в 1977 р. його ім’ям названа французька клініка Сен-Дені.

1978 р. був оголошений роком Семена Глузмана від "Amnesty International". У 1998—1999 рр. експерт Організації Об’єднаних Націй з прав людини.

 

На зустрічі буде розглянуто історію використання "каральної психіатрії" і на наступні питання:

• Як зародилась та розвивалась протягом історії "каральна психіатрія"? У яких державах і які режими використовували цю практику і чому? 

• Хто ставав мішенню для влади і якими були ці методи "лікування"? Що відбувалося з людиною у разі використання до неї подібної практики?

• "Каральна психіатрія" і "поліцейська психіатрія". У чому їхня відмінність?

• Як працювала російська і радянська каральна психіатрія і коли досягла свого апогею? Чим був спричинений і яким був розмах каральної психіатрії в 1960-1980 роки в СРСР.?

• Особисті історії та життя ув'язнених-пацієнтів, тих людей, яких так боялась держава і режими. У чому була їхня сила? 

• Використання каральної психіатрії сьогодні. Чи це можливо? Де захист і як уникнути подібного?

• Чи є практика використання "каральної психіатрії" в Україні?

Модератор — Misha Feldman, автор та засновник проекту Вільна Академія Змін.

4 жовтня, вівторок, 19:30

Місце: MediaHub, Київ, вул. Суворова, 4/6 (будівля "Київміськбуду").

Обов'язкова реєстрація на подію за лінком: https://goo.gl/K3zVO7

Квитки можна придбати на місці у день події: 200 грн (веб-сайті за посиланням: 150 грн, два квитки (на місці події): 350 грн, пенсіонери: 50 грн)

Контакти: +38 (097) 494-1859

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.