У Києві свідки та історики розкажуть про нацистську окупацію столиці

До 75-х роковин окупації Києва німецькою армією (19 вересня 1941 року), яка тривала 778 днів, у Києві проведуть дискусію "Окупація Києва 1941-1943. Як це було?".

Цей період досі залишається одним з найбільш невивчених і необговорюваних. Слушно й те, що даний етап у житті міста включає велику кількість подій, в тому числі і трагічних, про які необхідно знати і пам'ятати завжди. Свідки залишили чимало згадок про роки окупації Києва. 

 

Під час події слухачі, зокрема, дізнаються:

- Як проходила оборона Києва і чому 600 000 військових потрапили в оточення та згодом у полон? 
- Як проходила евакуація міського населення, і чи була вона для всіх?
- Що таке "новий порядок", який був встановлений нацистами, і як цивільне населення ставилося до окупантів і нової влади?
- Що таке "колабораціонізм", і хто співпрацював з нацистами?
- Як і коли здійснювалися масові розстріли в Бабиному Яру, винищення єврейського населення міста та інші репресії мирного населення? Хто приймав в цьому участь?
- Коли і навіщо радянськими підпільниками були підірвані будинки на Хрещатику та Успенський собор у Києво-Печерській Лаврі? Хто був причетний до цього?
- Хто такі "остарбайтери", і як відбувалось вивезення в Німеччину мирного українського населення?
- Що таке "матч смерті" і яким він був насправді?
- Як закінчилась окупація і радянська армія знову увійшла до Києва?
- Як відбувся "київський нюрнберг", та були встановленні і використані шибениці на Хрещатику?

Учасники зустрічі:

Дмитро Малаков – відомий історик та краєзнавець. Більше 20 років працював заступником директора Музея історії Києва. У вересні 1941 разом зі старшим братом, мамою та бубусею залишився в окупованому місті. Автор багатьох історичних робіт та фотоальбомів про німецьку окупацію Києва. Зокрема, "Оті два роки… у Києві при німцях" (2002), "Кияни. Війна. Німці" (2008, 2010). "Київ. 1939—1945. Постскриптум" (2009),

Тетяна Євстаф’єва – історик, музейник, краєзнавець. Довгий час працювала завідувачем відділу "Бабин Яр" Музею історії Києва. Автор багатьох статей по історії Києва під час війни. Один з укладачів книги "Бабин Яр: людина, влада. історія" (2004).

Модератор зустрічі — Михайло Фельдман, автор та засновник проекту Вільна Академія Змін

Формат зустрічі - комбінований. Він включатиме короткий історичний фактаж, фотохроніку (будуть представлені унікальні фотографії з приватних архівів), розповіді свідків окупації, експертну думку істориків та дискусію з аудиторією на суперечливі теми у форматі "public talk".

27 вересня, вівторок

Місце: #MediaHub, вул. Суворова, 4/6 (вхід з двору).

Організатор: Вільна Академія Змін.

Вартість участі - 150 грн (квитки можна придбати на вході). Пенсіонерам - 50 грн, два квитки - 250 грн. Обов'язкова реєстрація за посиланням

Контакт: +38 (097) 494-1859. Зустріч у "Фейсбуці" - тут.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.