АНОНС: У Києві презентують нову "Історію українського війська" від LIKБЕЗу. ВІДЕО

22 вересня відбудеться презентація нової книги Громадського просвітницького проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" - "Історія українського війська".

Про це повідомляє "УкрІнформ". Це перше за останні 80 років науково-популярне видання, яке пропонує незалежний погляд на історію українського війська від найдавніших часів до сьогодні.

Книга демонструє сучасний погляд на історію українського війська. У ній представлені історії звичайних українських вояків, які завжди слугували щитом для своєї Батьківщини, обороняючи рідну землю від загарбників.

Видання присвячено світлій пам’яті героїв, які загинули за волю України, а також першій "Історії українського війська" під редакцією Івана Крип'якевича.

 

Проект реалізовано спільними зусиллями істориків, археологів, дослідників та реконструкторів під керівництвом Кирила Галушка, координатора проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт".

Науковий керівник видання – Василь Павлов, співробітник науково-дослідної частини історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Благодійна організація "Стратком УА" надає інформаційну підтримку проекту.

Книгу було видано у вересні у видавництві "Клуб сімейного дозвілля" тиражем у 5 тис. примірників.

Учасники презентації:

Віталій Гайдукевич, координатор волонтерської групи "НОВЕ ВІЙСЬКО"; 

Василь Павлов, науковий редактор видання, співробітник науково-дослідної частини історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка; 

Олексій Сокирко, співавтор видання, кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка; 

Андрій Руккас, співавтор видання, кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка; 

Олександр Ком’яхов, художник-ілюстратор книги; 

Кирило Галушко, координатор проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт"; 

Оксана Горбач, керівник Production Hub БО "Стратком УА".

Пряму трансляцію з презентації можна буде переглядати онлайн за лінком на каналі YouTube:

22 вересня, четвер, 11.00 

Місце: інформаційна агенція "Укрінформ", Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16 (ст. м. "Театральна"), зала 1.

Організатори: Благодійна організація "Стратком УА" та Громадський просвітницький проект "LIKБЕЗ. Історичний фронт".  

Контактні телефони: (044)  279-20-60, 279-00-05

Вхід за службовими посвідченнями та картками НСЖУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.