АНОНС: Львів очима євреїв

Сьогодні остання лекція в рамках програми "Єврейські дні у Ратуші: Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Лекція професорки Наталії Алексюн "Опісля: Львів очима євреїв, які вижили" відбудеться 3 серпня о 19.00 у приміщенні ресторану "Ратуша" (площа Ринок, 1).

Вхід вільний.

 

У своїх свідченнях, Філіп Фрідман припускав, що дві тисячі євреїв ще жили в місті Львові, коли Радянська Армія зайняла його в липні 1944 року. Перед німецькою окупацією тут було 150 тисяч євреїв.

Фрідман утік із Янівського концтабору і переховувався. Його свідчення зосереджені на руйнуванні громади, але в них постають і питання про пережиття чоловіків, жінок і дітей, які дожили до осені-зими 1944 року.

Євреї, що вижили, поділялися на три категорії – "арійці", що вижили за т.зв. арійськими документами, "лісові люди", які приєдналися до партизанів, і "щурів", які переховувалися.

Як всі вони намагалися перебудувати своє життя в радянському Львові? Якими були їхні пріоритети й дилеми?

Професорка Наталія Алексюн  розглядатиме свідчення, щоденники, спогади та усні історії, щоб не тільки простежити перші кроки тих, хто вижив, а й подискутувати, яким вони пам'ятають той Львів.

Лекція відбудеться англійською мовою зі синхронним перекладом. Програма заходів доступна на сайті Центру міської історії.

 Наталія Алексюн

Наталія Алексюн є доцентом з сучасної єврейської історії у коледжі Туро Вищої школи юдаїки у Нью-Йорку.

Свій перший науковий ступінь вона отримала у Варшавському університеті, а далі провадила дослідження в Оксфорді, Єрусалимі і Нью-Йорку. Згодом здобула другий докторський ступінь в Нью-Йоркському університеті.

Наталія Алексюн видала монографію "Куди? Сіоністський рух у Польщі, 1944-1950 роки" (польською мовою), а також опублікувала численні статті у провідних виданнях із східноєвропейських студій та з юдаїки.

Зараз вона працює над новою книгою про т.зв. "справу про трупи у Європейських університетах" у 1920-х та 1930-х оках, а також над проектом про повсякденне життя євреїв, які переховувалися в Галичині під час Голокосту.

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.