Спецпроект

In Memoriam: ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ

Орест Субтельний пішов із життя 24 липня 2016 року. Його книжка "Україна: Історія" визнана однією з найвпливовіших книжок, виданих Університетом Торонто за 100 років його існування. Вона стала головним підручником історії для покоління, яке пережило падіння комуністичної системи і розпад СРСР.

Сумну новину повідомило "Громадське радіо".

Про смерть відомого історика повідомив Директор публікацій Канадського Інститут Українських Студій (КІУС) Роман Сенькусь. Пізніше,з посиланням на дружину і сина пана Субтельного, цю сумну звістку підтвердила Тетяна Джулинська із Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). 

Панахида за професором Субтельним відбудеться у четвер. Він буде похований у п’ятницю в Торонто, у Канаді. 

Орест Субтельний 

Орест Субтельний народився 7 травня 1941 року у Кракові, Польща.

У 1965 році закінчив Темпльський університет у Філадельфії. Також навчався в Віденському та Гамбурзькому університетах. 

Ступінь доктора філософії отримав у 1973 році у Гарвардському університеті, захистивши дисертацію "Неохочі союзники: Пилип Орлик та його стосунки з Кримським ханством і Османською імперією. 1708–1742". 

Викладацьку кар'єру розпочав на історичному факультеті Гарвардського університету (1973–1975), продовжив у Гамільтонському університеті в Нью-Йорку (1976–1981) та у Йоркському університеті (Канада, з 1982 року професор історії та політології).

У 1975 році за допомогою Української вільної академії наук (УВАН) опублікував працю "Листи Івана Мазепи". 

У видавництві Колумбійського університету у1981 році надрукував монографію "Мазепинці: український сепаратизм XVIII ст.". 

У 1985 році вийшла друком монографія "Проблема панування у Східній Європі: місцева знать та іноземний абсолютизм. 1500–1715".

У 1992 році Ореста Субтельного було обрано закордонним членом НАН України.

Найбільшого визнання Оресту Субтельному принесла праця "Україна: Історія", яка була вперше опублікована у 1988 р. видавництвом Торонтського університету. 

 

Її було визнано однією з найбільш впливових і важливих книжок, що були опубліковані Університетом Торонто за 100 років його існування.

Книжка "Україна: Історія" зіграла роль головного підручника історії для покоління, яке пережило падіння комуністичної системи і розпад СРСР.

У соціальних мережах українці висловлюють жаль з приводу смерті історика та співчуття його рідним і близьким.

Віталій Овчаренко, історик, громадський активіст, Лиман, Луганської області: 

"Історію України" Ореста Субтельного я читав ще в школі самотужки, як додаток для себе, на противагу "офіційним" авторам. … Мільйони українства по всьому світу вчились та читали "Історію...". І я радий що я належу до цих мільйонів. Дякую Вам Орест ‎Субтельний!"

Руслан Сімрук: 

"Книга, яка лежить у мене дома. Історія, яку я після школи вперше прочитав з захопленням".

Андрій Клименко: 

"Я заново вчив історію України по його книзі. Це той випадок, коли людина пішла, а його праця залишилась. А товста книжка - залишилась у моїй ялтинський оселі, в окупації".

Микола Княжицький, депутат парламенту: 

"Перший нерадянський погляд на історію, який побачили українці... Дякуємо!"

Лариса Івшина, головний редактор газети "День": 

"Він зробив велику справу! Але коли ми спілкувалися під час його приіздів до Києва, оцінював свій підручник, як скромну спробу. Був вражений його успіхом в Украіні. І був дуже здивований, коли отримав нашу "Украіна Іncognita". Вічна пам'ять гідній людині і вдячність!"

Марія Бурмака, співачка, громадський діяч: 

"Людина, як поміняла свідомість цілого покоління.. Дуже стриманий і невибагливий в житті. Як і всі видатні.. Вічна пам'ять!"

Петро Порошенко, Президент України: 

"Щирі співчуття рідним та близьким у зв’язку з непоправною втратою – смертю Ореста Субтельного – Людини, яка зробила неоціненний внесок у віднайдення історії Української держави. Великий вчений написав свою працю "Україна: історія" саме тоді, коли вона була найбільш потрібна українському народові.

Світла пам’ять про Ореста Мирославовича назавжди залишиться у наших серцях".

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.