АНОНС: 29-30 червня - наукова конференція до 75-річчя Акта відновлення Української держави. ФОТО

До цієї річниці у Києві упродовж 29-30 червня проходитиме Міжнародна наукова конференція "Український визвольний рух 1920-1950-х років: ідея державності та її реалізація".

30 червня, о 9.00, співробітники Українського інституту національної пам’яті спільно з громадськістю покладуть квіти до меморіальної дошки Дмитру Мирону-Орлику, одному з учасників відновлення української державності у 1941 році. 

30 червня 1941-го року у Львові з ініціативи Організації українських націоналістів було проголошено Акт відновлення української державності. Ця чергова спроба українців заявити про власну державність відбувалася у вкрай несприятливих обставинах і навряд чи могла бути успішною. Втім, вона вчергове засвідчила їхнє прагнення до власної незалежності.

Акт відновлення української державності від 30 червня 1941 р., надрукований у газеті "Самостійна Україна" 10 липня 1941 р. 

Український інститут національної пам'яті вшановує проголошення Акту відновлення української державності у контексті Року державності. Водночас довкола цієї події побутує чимало міфів та спекуляцій. Наукова конференція, що відбудеться в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, покликана викристалізувати з них історичну правду. 

Дослідники говоритимуть про причини й наслідки проголошення Акту відновлення української державності та місце цієї події в нашій історії. 

Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення української державності. Площа Ринок, 30 червня 1941 р.

У роботі конференції візьмуть участь науковці з України, Німеччини, Великобританії, Литви. Зокрема, Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, Іван Патриляк, декан історичного факультету КНУ імені Т. Шевченка, Володимир Трофимович, завідувач кафедри історії Національного університету "Острозька академія, Богдан Галайко, директор Науково-дослідного інституту українознавства, Дмитро Злепко, професор Українського вільного університету (Мюнхен, Німеччина), Стефан Романів голова Організації українських націоналістів (бандерівців).

Програму можна завантажити тут. 

Конференція розпочне роботу 29 червня, о 14.00, в аудиторії 349 історичного факультету КНУ ім. Шевченка (вул. Володимирська, 60). Перед початком, о 12.30, відбудеться презентація книги "Петро Дужий. Відоме й незнане". 

 я

Науковий форум організовує Український інститут національної пам’яті спільно із Науково-дослідним інститутом українознавства, Історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Центром досліджень визвольного руху та МБУ "Центр національного відродження". 

Покладання квітів до меморіальної дошки Дмитру Мирону-Орлику відбудеться 30 червня, о 09.00, за адресою Володимирська, 50 (будівля Національної опери України).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.