У Києві виставка документів української діаспори "Ми – діти твої, Україно!"

У Київському міському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Ми – діти твої, Україно!", присвячена Міжнародному дню захисту дітей.

Виставковий проект є результатом співпраці Центрального державного архіву зарубіжної україніки з Центральним державним архівом громадських об’єднань України, Товариством "Україна-Світ", Українською недільною школою в Афінах "Трембіта" (Греція), Українською школою "Веселка" в Гаазі (Королівство Нідерланди), Українською закордонною школою ім. Лесі Українки в Неаполі (Італія), Українською школою "Еллісів" в Осло (Норвегія) за підтримки Міністерства закордонних справ України та Державної архівної служби України.

 

Основу експозиції складають маловідомі широкому загалу документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки про діяльність окремих українських громадських організацій Європи, Канади та США щодо захисту прав дітей в усьому світі, зокрема, проголошення 1979-го року "Українським роком дитини" під гаслом "Дитина – скарб нації". Документи виставки свідчать, що українська діаспора ставила перед собою завдання захисту української дитини у Радянському Союзі, згуртування українських дітей і молоді у країнах їх проживання, а також допомога юним українцям малозабезпечених сімей у країнах Південної Америки.

Значна частина виставки представлена документами, що розповідають про навчання та розвиток дітей українських емігрантів, виховну роль родини, школи, друкованого слова та релігійно-моральних чинників, нерозривно пов’язаних з національними елементами.

Гармонійним доповненням архівних документів є образотворчі роботи учнів закордонних українських шкіл, що розкривають життя та світогляд дітей української діаспори, їх бачення України як своєї Батьківщини.

Представлені архівні документи та дитячі образотворчі роботи мають надзвичайну вагу у побудові українського світу за кордоном, а відтак є визначальним фактором гуртування української діаспори, збереження релігійної, культурної і національної ідентичності зарубіжних українців.

Адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 57 (Київський міський будинок учителя)

Вхід вільний. Виставка триватиме до 13 червня 2016 р.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.