АНОНС: У парламенті експонуватимуться документи й світлини про Симона Петлюру

Завтра, 16 червня, у Верховній Раді України відкриється виставка "Симон Петлюра. 1879-1926". Відкриття розпочнеться о 12.00

25 травня виповнилося 90 років з часу вбивства одного з найвидатніших політиків часів Української Народної Республіки. Виставка "Симон Петлюра. 1879-1926" на основі архівних світлин та документів розповість про його життя та боротьбу за українську державність на тлі історичних подій першої чверті ХХ століття. 

Участь у відкритті виставки візьмуть народні депутати України, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, завідувач відділу Національного музею історії України "Музей Української революції 1917 – 1921 років" Олександр Кучерук

Організатори виставки: Музей Української революції 1917 – 1921 років, Український інститут національної пам’яті. 

Історична довідка:

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві в родині полтавських міщан козацького походження Василя й Ольги Петлюр. Спочатку вчився у церковнопарафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті.

У 1900 р. вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині - Краснодар).

Протягом 1906 – 1917 рр. як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: "Селянин", "Вільна Україна", "Рада", "Україна", "Украинская жизнь".

Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.

Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст.

У травні 1919 р. очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.

Енергія та наполегливість Петлюри визначили його безперечний авторитет як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917 – 1921 рр. Слово "петлюрівщина" на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну.

Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв більшовицький агент С. Шварцбард.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.