АНОНС: У Києві відкриється виставка до 125-річчя Євгена Коновальця

14 червня у Національному музеї історії України відкриється виставка до 125 річниці з дня народження Євгена Коновальця – засновника Організації українських націоналістів, одного з визначних борців за незалежність України.

На виставці будуть представлені оригінальні особисті речі Євгена Коновальця та його посмертна маска. Інформаційні стенди ознайомлять з біографією Євгена Коновальця.

Участь у відкритті виставки візьмуть: Віце-прем’єр міністр України Павло Розенко, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Генеральний Директор Національного музею історії України – Тетяна Сосновська, завідувач відділу НМІУ Музей Української ревоюції 1917 – 1921 років – Олександр Кучерук.

Історична довідка:

Євген Коновалець – одна і найвидатніших постатей української історії ХХ ст., творець і командир найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, очільник Української військової організації та голова Організації українських націоналістів.

Є. Коновалець народився 14 червня 1891 р. у Зашкові біля Львова. У 1914 р. був мобілізований офіцером до австро-угорської армії. У боях на горі Маківці у червні 1915 р. потрапив до російського полону.

Після початку революції 1917 р. Є. Коновалець долучився до створення українських військових сил – формації Січових стрільців, основу яких склали галичани та буковинці.

Після поразки Української революції 1917 – 1921 рр Є. Коновалець із колишніх офіцерів Армії УНР та Української Галицької Армії на

західноукраїнських землях, що перебували у складі Польщі, сформував підпільну Українську військову організацію. Яка мала на меті продовжувати боротьбу з окупантами. У 1929 р. він став одним із засновників та очолив Організацію українських націоналістів. Не маючи змоги нейтралізувати небезпечного опонента, Кремль, руками свого агента Павла Судоплатова знищив Євгена Коновальця в Роттердамі 23 травня 1938 р.

125-та річниця з дня народження Євгена Коновальця відзначається на державному рівні у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 25.11.2015 "Про відзначення 125-річчя з дня народження Євгена Коновальця" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 "Про утворення Організаційного комітету та затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 125-річчя від дня народження Євгена Коновальця".

14 червня 2016 року, о 14.00

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2).

Вхід вільний.

Виставка організована за участі: Міністерства культури України, Національного музею історії України – Музей української революції 1917-1921 рр., Фундації ім. Олега Ольжича, Українського інституту національної пам’яті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.