АНОНС: в Києві виставка про Михайла Брайчевського

В Києві в Музеї шістдесятництва відкриється виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику Михайлу Юліановичу Брайчевському.

М.Ю. Брайчевський

Філософ і поет української історії Михайло Брайчевський народився 6 вересня 1924, помер 23 жовтня 2001. Корінний киянин.

За час своєї бурхливої наукової діяльності, яка тривала понад півстоліття, Брайчевським було написано понад 600 праць, в яких автор подає власне тлумачення багатьох історичних проблем. Глибокий та систематичний аналіз різних видів джерел (писемних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних тощо) дозволив створити власну концепцію давньої та середньовічної історії України.

Наукові погляди вченого у радянські часи часто йшли у розріз з офіційними.

Навесні 1968 року М.Ю. Брайчевського - провідного фахівця Інституту історії - звільнили з роботи за написану ним у 1966 році статтю "Приєднання чи возз’єднання? (Критичні замітки з приводу однієї концепції)". Її текст поширювався в самвидаві, а вперше надрукований був у 1972 році в Канаді.

Брайчевський  наважувався мати власну думку, а це вже була не просто крамола, а загроза режимові.

У 60-х роках Брайчевський був тісно пов’язаний з Клубом творчої молоді "Сучасник", водив для них екскурсії по Києву, був активним учасником козацького лекторію, товаришував з шістдесятниками.

В експозиції виставки представлені фотографії, документи, особисті речі.

Велику цінність являє собою поетична спадщина Брайчевського, а його живописна, виконана в оригінальній манері, портретна галерея державних та культурних діячів Київської Русі експонувалась не лише в Україні, але й у Великобританії.

Матеріали для виставки надали археолог, упорядник неопублікованих творів М.Брайчевського  Ю.В.Кухарчук, його колега В.В.Павлова, племінниця Л.М.Колотилова.

Урочиста презентація виставки: субота, 5 березня 2016 року, о 14:00

Адреса: Музей шістдесятництва, вул. О.Гончара,33, вхід вільний

Виставка працює з 5 березня до 28 квітня (понеділок вихідний)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.