Як українці в тюрмі НКВД листувалися через... посуд. ДОКУМЕНТ

Не маючи іншого способу спілкування українські політв’язні у Станіславській (нині Івано-Франківськ) тюрмі НКВД писали один одному листи на посуді.

Унікальний зошит із виписками "тюремної пошти" 1939-1941 років оприлюднено на Е-архіві визвольного руху</a>.
Написи на посуді були зроблені українською та польською мовами.
Частково із них можна дізнатися справжні імена ув'язнених та місцевості, з яких вони походили. Проте багато хто підписувався лише ініціалами.
"В "листуванні" ув'язнені намагались знайти земляків, дізнатись про долі родичів та свої особисті справи поза тюрмою. Вони вітали та підтримували один одного, обговорювали ведення слідства та його результати, іноді навіть закликали до непокори та готовності боротися далі", — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Записи з посуду переніс у зошит економіст в’язниці Дмитро Храбатин у 1941 році. Він зробив це на прохання голови міського суду, громадсько-політичного діяча Михайла Литвиновича, донька якого і зберегла документ.
 
Деякі приклади з "тюремної пошти":
"Гальо.
Хто є з Долинського району прошу відізватись. Петрушка Петро село Белеїв хто з близьких сіл Белеєва відізвіться"
----

"К. 41 Б. С.

Хлопці мене видав Капусняк. Здоровлю знайомих"
----
"Оля С. і Надія Б. кара смерти Маруся Г. вже з нами по касації дістали 10 літ.

Рунда"

----

"Привіт!! Смертників до К. 33.

Друзі Ордену! Базар-Маківка-Крути дають Вам приказ хоча в тюрмі однак в стано боєвої готовності не тугою а бажанням в танкові смерти добудете Волю.
Друзі Ордену! Смертники І."
На думку істориків, надання відкритого доступу до цього унікального документа допоможе українцям дізнатись про долі родичів, ув'язнених в Станіславській тюрмі НКВД. А для дослідників це — можливість опрацювати надзвичайно цікаве джерело з історії радянських репресій в Західній Україні.
Документ можна переглянути та завантажити на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23143 документів.
І. Б.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.