В ЮНЕСКО відмовилися визнавати Херсонес російським

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) не визнає, що музей-заповідник "Херсонес Таврійський" у Севастополі перебуває у відповідальності РФ. "Жодні російські закони там не діють".

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на постійного представника РФ при ЮНЕСКО Елеонору Мітрофанову.

"На сьогоднішній день ЮНЕСКО не визнає, - заявила представник країни-окупанта. - Було голосування в ООН, Крим не визнано російським у міжнародно-правовому розумінні цього питання".

"Україна виходить з того, що цей об'єкт культурної спадщини належить Україні, жодні російські закони там не діють", – додала Мітрофанова.

За її словами, директор заповідника регулярно направляє в ЮНЕСКО звіти.

Національний заповідник "Херсонес Таврійський" – велика музейна та науково-дослідна установа загальною площею близько 500 га. Експозиція музею розповідає про дві історичні епохи – античний Херсонес і середньовічний Херсон.

До складу заповідника входять давнє городище, ділянки сільської території міста (так звана "хора"), а також середньовічні фортеці Чембало й Каламіта. Музейне зібрання нараховує близько 220 тисяч музейних предметів основного фонду та близько 20 тисяч - науково-допоміжного фонду.

Херсонеське городище - єдиний у Північному Причорномор'ї цілісно збережений зразок античного міста, яке існувало з V століття до н.е. до XIV століття н.е. Тут збереглися залишки міського планування вулиць, житлових, господарських та культурних споруд.

На перших зразках гривневих банкнот (1992-96) було зображено саме Херсонес - як місце, звідки почалася історія Києва та русько-української спільноти

Літопис свідчить, що на початку Х-го сторіччя київський князь Володимир Великий своїм військом суттєво допоміг візантійському імператорові Василю II. В обмін на допомогу візантієць пообіцяв киянину руку принцеси Анни.

Iмператор спробував не виконати обіцянку, й тоді Володимир узяв в облогу й захопив Херсонес (у давньоруських літописах - Корсунь). Перед шлюбом Володимир охрестився. За легендою, обряд хрещення й вінчання пройшов саме в Херсонесі.

В червні 2013 року об'єкт "Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора" внесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

У листопаді 2013 року повідомлялося про плани ЮНЕСКО включити до Світової спадщини пам'ятки Кримського ханства з Бахчисарайського історико-культурного заповідника, але через окупацію Криму Росією цього не сталося.

В березні 2014 року Україна звернулася до ЮНЕСКО з проханням захистити об’єкти культурної спадщини на території Криму, до яких українські вчені фактично втратили доступ після окупації півострова російськими військами.

У квітні 2014 року виконавча рада ЮНЕСКО висловила стурбованість зростанням військової присутності РФ в окупованому Криму, що несе загрозу у тому числі й культурній спадщині АРК.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Наразі Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО такими об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, дерев'яними церквами східного обряду в українських і польських Карпатах, античним Херсонесом, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Інші матеріали за темами ЮНЕСКОКРИМАНТИЧНІСТЬ

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.