В окупованому Севастополі хочуть знести пам'ятник Шевченку

Мешканка Гагарінського району Севастополя - Ольга Сметаніна - повідомила про організацію збору підписів за те, щоб прибрати від будівлі окупаційної адміністрації пам'ятник Тарасу Шевченку.

Про це повідомляє Інформер.

"Пам'ятник був встановлений на честь незалежності України. Ми тепер в Росії, - пояснила Сметаніна свою пропозицію. - Це країна, в якій народилися Пушкін і Лермонтов. Думаю, скульптури цих поетів займуть гідне місце поруч з адміністрацією".

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Севастополі (АР Крим)

За словами голови окупаційної адміністрації Гагарінського району Олексія Ярусова, колись "ходили розмови" про встановлення замість Шевченка пам'ятника Юрію Гагаріну. "Саме люди повинні вирішити це питання, а не інакше", - сказав колаборант.

Більшість коментаторів новини засудили ініціативу Сметаніної.

 

Нагадаємо, у травні 2014 року окупаційна влада Севастополя демонтувала монумент гетьману і флотоводцю Петру Сагайдачному. "Севастополь - гордість російських моряків. Інших тут споконвіку не булo, - заявив голова окупаційної адміністрації міста, громадянин РФ Сєрґєй Мєняйло. - Встановлення подібних пам'ятників було спробою перекрутити історію".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.