В РОСІЇ ЗАХВИЛЮВАЛИСЯ, ЩО РФ ПЕРЕЙМЕНУЮТЬ НА МОСКОВІЮ

"Депутати від Радикальної партії зареєстрували у Верховній Pаді законопроект, що забороняє називати РФ Росією, а замість цього вводить для неї назву "Московія".

Така новина з'явилася у стрічці інформаційної агенції ТАСС, повідомляє Укрінформ.

Законопроект №2276а авторства Андрія Лозового та Оксани Корчинської з фракції Радикальної партії зареєстрований ще в липні 2015 року. Має бути розглянутий протягом четвертої сесії - до 15 липня 2016 року.

Документ пропонує розглядати найменування "Росія" як похідне від слова "Русь", що, на думку авторів, слід вважати "історичною назвою території України".

У зв'язку з цим депутати пропонують заборонити в офіційних документах, публічних виступах державних діячів тощо використання слова "Росія" як синоніму словосполучення "Російська Федерація".

До цього ТАСС з обуренням додає: "використання назви "Росія" як офіційної назви РФ називається ініціаторами законопроекту "одним з проявів недружньої "імперської політики" Російської Федерації стосовно України".

 

Видання зазначає, що в Москві звернули увагу на законодавчу ініціативу "ляшківців" лише зараз, "через 10 місяців болісного очікування - перейменують, чи все ж обійдеться?"

Нагадаємо, в березні 2014 року депутат фракції ЛДПР в Держдумі РФ Міхаіл Дєґтярьов запропонував окупаційній владі Криму перейменувати півострів на Тавриду.

Восени 2010 року нардеп-"регіонал" Вадим Колесніченко [наразі перебуває в тавридській екзилі] зареєстрував у ВР проект закону, який в інтересах "феномену "русскости на пострадянському просторі" зрівнював поняття "російський" (дотичний до РФ) і "руський" (дотичний до історії України й Київської Русі).

Інші матеріали за темою МОСКОВСЬКА ДЕРЖАВА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.