За рік у Вінницькому архіві з 1,5 млн справ оцифрували тисячу

За рік фахівці державного архіву Вінницької області роблять 250 тисяч цифрових копій, в середньому - це тисяча справ, які переводяться в електронний формат.

Про це повідомляє УНН із посиланням на директора державного архіву області Юрія Легуна.

За словами посадовця, у фондах обласного архіву нині налічується приблизно 1,5 мільйонів справ.

"Відповідно до нашого архівного обліку, в середньому одна справа містить 250 аркушів. В архіві працюють двоє спеціалістів, які постійно задіяні у копіюванні, але цих 250 тисяч сканів, які ми за рік цифрували — це тисяча справ, а у нас їх — 1,5 млн. З такими темпами роботи вистачить ще на тисячу років", - підкреслив чиновник.

За його словами, доводиться організувати волонтерські програми, задіяти громадські організації, щоб прискорити копіювання.

"Технічно ми зможемо забезпечити цей процес, але у нас просто не вистачає людей. Першочергово переводимо в електронний формат найбільш затребуванні справи, серед яких справи щодо підтвердження родового коріння. А є величезні фонди, в які десятиліттями ніхто не заглядає, наприклад, документи обласної статистики", — зауважив Легун.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.