БУДІВЛЮ ОДЕСЬКОГО АРХІВУ ПЕРЕДАЛИ ЄВРЕЙСЬКІЙ ГРОМАДІ

Депутати Одеської обласної ради повернули єврейській громаді будинок колишньої Бродської синагоги, в якому зараз розташовано обласний державний архів.

Про це повідомляє Думская.

Після оголошення результатів голосування працівники архіву, які були присутні на сесії, почали скандувати: "Ганьба!" Депутати, ігноруючи вигуки, пішли на перерву.

Директор Одеського облархіву Володимир Левчук підкреслив, що співробітники зовсім не проти передачі будівлі.

За словами Левчука, архівісти вимагали від депутатів, щоб ті спершу проголосували за виділення установі нового "нормального приміщення", а потім уже передавали будівлю релігійній громаді.

"Спочатку необхідно визначити майбутнє нашого архіву, - зазначив директор. - Площа приміщення, яке нам пропонують, всього 1700 квадратних метрів, а нинішня площа [архіву] - 2700 квадратних метрів".

Як відомо, в лютому 2016 року Одеський обласний архів завершив оцифрування і першим з українських архівів виклав у відкритий доступ всі описи фондів періоду УРСР та Незалежності.

Вже багато років будівля держархіву Одеської області перебуває в аварійному стані.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.