Планується декомунізація назв на окупованих територіях

У Верховній Раді зареєстровано два проекти постанови про перейменування населених пунктів на окупованих територіях в рамках виконання закону про декомунізацію.

Про це повідомляє LB.ua.

На окупованій території Донбасу:

Торез пропонується перейменувати в Чистякове, Красний Луч - у Кришталевий, Краснодон - у Сорокине, Свердловськ - у Довжанськ, Стаханове - в Кадіївку.

Юнокомунарівськ буде перейменовано в Бунге, Кіровськ - у Хрестівку, Комсомольське - у Кальміуське, Вахрушеве - у Боково-Хрустальний, Петровське - у Петрове-Красносілля, Тельманове - у Бойківське.

На окупованій території Криму:

Місто Красноперекопськ планується перейменувати в Яни Капу ("Нова Брама" кримськотатарською), селища Кіровське в Іслям-Терек, Красногвардійське - в Курман, Леніне - в Єди-Кую, Радянське - в Ічки. Курортне селище Орджонікідзе під Феодосією стане Кайгадором.

Нагадаємо, 4 лютого 2016 року ВР затвердила перейменування міст Артемівськ, Дзержинськ, Красний Лиман та Іллічівськ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.