Монументальні панно київського Річвокзалу хочуть реставрувати. ФОТО

Представники культурної спільноти Києва зустрінуться з речниками проекту "РічПорт", які займаються реконструкцією Річкового вокзалу міста, щоб озвучити рекомендації щодо реставрації мозаїк та подальшої ревіталізації будівлі.

Про це повідомляє Музейний простір.

Річковий вокзал у Києві тривалий час перебуває у стані занепаду. Зараз у споруди з’явився новий власник (проект "РічПорт"), який має плани щодо її перетворення на розважальний заклад.

В інтер’єрах вокзалу збереглися мозаїки, котрі є безцінними пам’ятками мистецтва українського шістдесятництва - визначного періоду в українській культурі, позначеного сплеском яскравих художніх новацій.

Всі фото: DreamKyiv
 

Активісти, відвідавши Річковий вокзал, підготували рекомендації щодо реставрації мозаїк та концепції майбутнього розвитку проекту.

Час і місце заходу: середа, 17 лютого, 11:00. Київ, Український кризовий медіа-центр (Український дім на Європейській площі).

Дехто з планованих спікерів:
- Євгенія Моляр - мистецтвознавиця, кураторка проекту Soviet Mosaics in Ukraine фонду "ІЗОЛЯЦІЯ";
- Оксана Брашинова - завідувачка науково-дослідного відділу мистецтва ХХ – початку ХХІ століть Національного художнього музею України;
- Лізавета Герман - мистецтвознавиця, дослідниця;
- Антон Фрідлянд - речник проекту "РічПорт".

Декоративні панно Річкового вокзалу cтворені в 1959-60 роках художниками-монументалістами Ернестом Котковим, Валерієм Ламахом та Іваном Литовченком. Використовувалося інноваційне для того часу поєднання матеріалів - кераміки та кольорових цементів.

 

Загалом комплекс нараховує вісім монументально-декоративних творів, котрим необхідне надання пам’яткоохоронного статусу та фахова реставрація: "Дніпро - торговий шлях", "Богдан Хмельницький", "Україна", "Жовтень", композиції "Праця", "Відпочинок", "Чайки над водою" (двічі).

 

У січні 2016 року повідомлялося, що будівля Київського річвокзалу, який обіцяють переробити на ресторанну галерею, належить компанії, пов’язаній з екс-головою Держкомпідприємництва Михайлом Бродським і народним депутатом Нестором Шуфричем.

ТАКОЖ: Донецьк не має грошей на ремонт мозаїк Алли Горської. ФОТО

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.