Під Артемівськом є вулиця імені сепаратиста Кобзона. ФОТО

В місті Часів Яр (Артемівський район Донецької області) досі є вулиця, названа на честь російського співака Іосіфа Кобзона.

Про це повідомляє кореспондент ІП.

Фото: Микола ДЕНИСОВ

На зроблених ним фото видно назву вулиці.

"Тут ще безліч вулиць різних негідників. Щось вже змінюється, щось треба почекати, - прокоментував ситуацію заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань Віктор Андрусів. - Я все шукаю новину про те, що в Донецькій області вже немає жодного Леніна. Навіть на заводах почали знімати. Але це не новина. От те, що вулиця Кобзона - оце зрада. Сумно".

 

Ветеран радянської естради, громадянин РФ Іосіф Кобзон активно підтримує вторгнення російської гібридної армії в Україну. Він народився в Часовому Ярі в 1937 році.

У 2014 році Служба безпеки України включила Кобзона до списку осіб, яким заборонений в'їзд на територію України. 

У лютому 2015 року Кобзон посів 150-е місце у списку осіб, яким заборонено в'їзд до країн ЄС у зв'язку з діями, що загрожують територіальній цілісності України.

У вересні 2015 року Кобзон потрапив до санкційного списку (номер 94), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію.

 

У квітні 2014 року в Донецьку невідомі розмалювали пам'ятник Йосипу Кобзону в синьо-жовтий колір.

В серпні 2014 року у Слов'янську (Донеччина) активісти вимагали від депутатів міської ради скасувати рішення про присудження Кобзону звання "почесний громадянин міста".

У вересні 2014 року Дніпропетровська міська рада позбавила Кобзона звання "Почесний громадянин Дніпропетровська" та права виконувати гімн міста. Також почесне звання у виконавця волі Путіна забрали міські ради Полтави і Краматорська (Донеччина).

Інші матеріали за темами ТОПОНІМІКА та МУЗИКА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.