АНОНС: В'ятрович прочитає лекцію про таблоїдизацію історії

Про взаємовплив медіа та історичної науки розповість історик, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у лекції "ТАБЛОЇДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ: роль медіа у висвітленні польсько-української війни 1942-1947 років"

Лекція відбудеться в рамках львівської сесії проекту "Відкрита школа історії".

"В інформаційну епоху уявлення і про сучасність, і про минуле визначають насамперед засоби масової інформації. Поступово ЗМІ стають головним інструментом формування історичних знань для більшості громадян", — каже дослідник, водночас уточнюючи, що "така роль ЗМІ не завжди є позитивною".

Що відбувається, коли журналісти беруться за важкі та багатозначні історичні теми? Як історикам, що пропонують складні та масштабні пояснення, конкурувати із короткими медійними меседжами?  

Науковець пояснює, що виникає таке явище, як "таблоїдизація" історії: коли не історичні дослідження формують повідомлення ЗМІ, а через них – суспільні уявлення, а навпаки – медійні меседжі починають формувати історіографічні концепції.

Про те, як медійна популярність теми польсько-українського конфлікту в період Другої світової і в перші повоєнні роки вплинула на її представлення в історіографії та суспільні уявлення в Польщі й Україні, – у лекції Володимира В'ятровича.

Лекція відбудеться у рамках львівської сесії "Відкритої школи історії". Це спільний проект ГО "Патріотичні ініціативи" та громадського проекту "Likбез. Історичний Фронт".

Він спрямований на розвінчання історичної міфотворчості та ідеологізації історії. Інформація, яку отримають слухачі, допоможе орієнтуватися в тих історичних темах, що сьогодні стають об’єктом маніпулювання під час інформаційної війни та політичних дискусій.

Партнери проекту: Інститут історії України НАНУ, Український інститут національної пам’яті, Інститут народознавства НАНУ, Історичний факультет Київського національного університету ім. Шевченка, Національний музей історії України.

Лекція  "ТАБЛОЇДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ: роль медіа у висвітленні польсько-української війни 1942-1947 років"

24 січня 14.00

Місце: Інститут народознавства НАН України (Львів, пр. Свободи, 15)

Загальний розклад львівської серісї проекту "Відкрита школа історії" (Інститут Народознавства НАН України (просп. Свободи 15)

23 січня

10:00-11:20, "Міфи і факти про історію називання і формування території України". Кирило Галушко
11:30-12.50, "Люстрації у Польщі. Юрисдикція інституту національної пам'яті". Ярослав Подворський
14:00 - 15:20, "Жіноча історія: особливості, засади, потенціал". Оксана Кісь
15:30 - 16:50, "Концепція Європейського Союзу та польська історична пам'ять". Гжегож Пйонтковський
17:00 - 18:20, "Краків-Львів зв'язки вчених в кінці дев'ятнадцятого століття-середини двадцятого століття". Пшемислав Марчин Жуковсьский

24 січня

10:00 - 11:20, "Історія з розкладок: минуле на сторінках популярних періодичних видань України". Олександр Андрощук
11:30 - 12:50, Як писати історію України та Польщі враховуючи спільну спадщину? Адам Редзік
14:00 - 15:20, "Таблоїдизація історії: роль мас-медіа у висвітленні польсько-української війни 1942-1947 років". Володимир В’ятрович
15:30 - 16:50, "Формування кордону радянської України: наміри, обставини, результати". Геннадій Єфіменко

17:00 - 18:30, Дискусія про політику історичної памяті у Польщі та в Україні: Ян Пекло, В. В'ятрович, К. Галушко.

І. Б.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.