ПІД "МОНОЮ ЛІЗОЮ" ЗНАЙШЛИ ЩЕ ОДИН ПОРТРЕТ

Завдяки технології відбиття світла французькі дослідники виявили, що картину Леонардо да Вінчі "Портрет пані Лізи дель Джокондо" намальовано поверх іншого портрету.

Науковці витратили більше 10 років, аналізуючи "Мону Лізу", розповів ВВС один із дослідників Паскаль Котте.

За його словами, під найвідомішим витвором мистецтва да Вінчі ховається інший - раніший портрет. Зокрема, реконструкція знахідки демонструє жінку, що сидить і дивиться убік.

На відміну від Джоконди, яку можна побачити у паризькому Луврі, на замальованому портреті немає і сліду загадкової усмішки, що вже кілька століть хвилює поціновувачів мистецтва.

У музеї Лувру відмовилися коментувати ці заяви.

Паскаль Котте

Паскалю Котте - співзасновнику компанії Lumiere Technology - надали доступ до картини у Луврі у 2004 році.

Він вивчав "Мону Лізу" за допомогою "проектування серії інтенсивних спалахів" на картинук. За допомогою камери Котте вимірював рівні відбивання світла, що пізніше дозволило реконструювати приховані за верхнім шаром фарби шари картини.

"Тепер ми можемо аналізувати, що саме відбувається всередині шарів фарби, і один за одним знімати їх, ніби чистячи цибулину, - наголосив науковець. - Ми можемо реконструювати усю хронологію створення картини".

Вважається, що Леонардо да Вінчі малював Джоконду у 1503-1517 роках - спершу у Флоренції, а потім у Франції. На портреті нібито зображена флорентійка Ліза "Джоконда" Герардіні, дружина флорентійського торгівця шовком Франческо дель Джокондо.

Котте запевняє, що його знахідка може поставити під сумнів цю теорію.

За словами науковця, Ліза Герардіні, насправді, зображена на "нижньому", замальованому шарі. А той портрет, який знаходиться на поверхні і який ми звикли називати "Моною Лізою" - інша жінка.

Він також переконує, що знайшов іще два зображення під верхнім шаром картини: тьмяний ескіз портрету із більшою головою й носом, більшими руками і меншими губами і зображення мадонни із вигравіюваною перлинною прикрасою.

Мистецтвознавець, автор фільму "Таємниці Мони Лізи" Ендрю Ґрем-Діксон вивчав останні дані наукових досліджень Паскаля Котте.

"Я не маю сумнівів, що це справді одна із історій сторіччя, - зазначив Ґрем-Діксон. - Ймовірно, з боку представників Лувру буде деяке небажання змінювати назву картини, адже те, про що ми говоримо - це прощавай, Моно Лізо, і привіт комусь іншому".

Нагадаємо, у вересні 2015 року повідомлялося про виявлення "вірогідних" останків жінки, яка зображена на картині Леонардо да Вінчі "Портрет пані Лізи дель Джокондо"

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".