Кіровоградський архів просить громадян поділитися документами

Державний архів Кіровоградської області розпочав безстрокову акцію "Збережімо історію нащадкам: подаруймо архіву документ!".

Акція архівістів приурочена до 90-річчя з дня утворення Держархіву Кіровоградщини, зазначає сторінка відомства у Facebook.

"Будемо вдячні за надання для поповнення фондів та колекцій архіву документів на паперових носіях, а також кіно-, фото-, відео-, аудіо-документів, що висвітлюють життя і діяльність членів Вашої родини, історії області та держави", - йдеться у зверненні.

Охочих долучитися до акції просять звертатися за адресою: м.Кіровоград, вул. Академіка Корольова, буд. 3.

Контактна особа - начальник відділу формування Національного архівного фонду та діловодства, організації та координації архівної справи в області та інформаційних технологій Кривуляк Андрій Борисович, тел. (0522) 37-31-33.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.