Філатов: Єдиний варіант перейменування Дніпропетровська - "Дніпро"

Єдиною прийнятною новою назвою міста Дніпропетровськ може бути Дніпро.

Про це новообраний мер Дніпропетровська Борис Філатов заявив в інтерв'ю Українській службі ВВС.

"Єдиний прийнятний варіант, який може бути, - це "Дніпро". Все інше не буде сприйнято, це однозначно", - зазначив міський голова. - Зараз ніхто не асоціює назву міста з Петровським. Це вже злилося у ім'я власне. Тому - будемо думати".

За словами Філатова, Дніпропетровськ - єдине місто в країні, у якого немає визначеного імені і визначеної дати заснування.

"Якщо ми говоримо про офіційну дату заснування - 1776 рік - то ми всі чудово розуміємо, що вона була вигадана штучно: Леоніду Іллічу [Брежнєву] просто хотілося великого свята, і під це підігнали 200-річчя міста", - підкреслив мер.

Він нагадав, що на території Дніпропетровська і до 1776 року існували великі поселення - наприклад, Самар-Богородицька фортеця або Кодак, які в певний час були "навіть більшими за славне місто Чернігів".

"До Катеринослава [назва імперських часів - ІП] ми повернутися не можемо, тому що Катерина була імператрицею, що знищила останні залишки козацької вольниці, української державності", - наголосив Філатов.

Він також додав, що міська рада до 21 листопада не встигла ухвалити рішення щодо нової назви, як передбачає закон, тож тепер цим має займатися виключно Верховна Рада, а не міський голова.

Нагадаємо, в листопаді 2015 року Філатов заявив, що перейменування міста не повинно нав'язуватись, якщо більшість мешканців - проти.

В лютому 2014 року міська рада Дніпропетровська проголосувала за перейменування центральної площі міста з Леніна на Героїв Майдану.

У вересні 2015 року міська рада Артемівська (Донецька область) проголосувала за повернення місту його історичної назви Бахмут.

У жовтні 2015 року депутати міської ради Дзержинська (Донецька область) перейменували місто в Торецьк.

Ці рішення повинна затвердити своїм голосуванням Верховна Рада.

Декомунізаційні закони, серед яких є й закон про заборону пропаганди комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) режимів, а також їхньої символіки, вступили в дію 21 травня 2015 року.

Фахівці Українського інститут національної пам'яті створили інтерактивну карту з 877 населених пунктів, які мали бути перейменовані до 21 листопада.

Серед них був і Дніпропетровськ, названий у 1926 році на часть голови Центрального виконавчого комітету [уряду] Української соціалістичної радянської республіки в 1920-1938 роках Григорія Петровського.

ТАКОЖ: Дніпропетровськ - місто без історії. ЛЕКЦІЯ

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.