У Росії масово скуповують антиутопію Орвелла

Роман-антиутопія Джорджа Орвелла «1984» ввійшов у десятку найпродаваніших книг 2015 року в Росії

Про це повідомляє російський ресурс znak.com. Він спирається на результати рейтингів Forbes і РБК, складених незалежно один від одного. 

У 2015 році росіяни придбали 85 тисяч примірників роману. Хоча ще попереднього року книга до ТОП-10 найпопулярніших книжок не входила.

Джордж Орвелл написав свій роман-антиутопію "1984" в 1948 році. Твір оповідає про тоталітарну державу Океанію під керівництвом єдиної дозволеної партії, що здійснює тотальний контроль за життям та навіть думками власних громадян. На чолі держави стоїть вождь, якого всі називають Старший Брат.

Партія промиває громадянам мізки за формулою "війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила", щодня фальсифікує історію та постійно вишукує у своїх лавах нових ворогів, яких знищує.

Океанія безупину воює з іншими наддержавами: Євразією та Остазією, щоб відвернути увагу свого населення від внутрішніх проблем. Причому союзники та вороги Океанії постійно міняються місцями.

Усіх інакодумців переслідує Поліція думки, яка, врешті-решт, за допомогою ув’язнення і тортур змушує їх визнати правильність політики партії і полюбити Старшого Брата.

В описаних у книзі характеристиках вождя, державних інституцій, внутрішньої та зовнішньої політики чітко простежуються аналогії з СРСР епохи Йосипа Сталіна.

Нагадаємо, що цього року у "Видавництві Жупанського" вийшло перше друковане видання українського перекладу роману "1984". Книгу переклав Віктор Шовкун.

І. Б.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.