Сучасний Донбас колонізований українцями 400 років тому - історик

Землі нинішнього Донбасу були колонізовані українськими козаками й селянами в XVI-XVII сторіччі.

Про це в інтерв'ю Громадському радіо заявив доктор історичних наук Тарас Чухліб.

"Наприклад, на території сучасного Донецька знаходилися козацькі хутори Крутогорівка та Олександрівка, тобто Юзівку у XIX сторіччі засновано не на порожньому місці", - наголосив історик. - І район Олександрівка досі є в Донецьку".

За його словами, українські козаки колонізували східні землі за допомогою шаблі, а селяни - за допомогою орала.

"До цього ця земля належала кіммерійцям, скіфам, сарматам, славянам, - розповів Чухліб. - Потім були алани, половці, печеніги. Потім була Золота орда - осколок Монгольської імперії. Після цього Золота орда передала володіння цих земель Кримському ханству".

Він наголосив, що це була "народна колонізація", бо вільні козаки не слухали литовських та польських князів.

"Був відтік населення на порожні території, які ще називалися Диким полем, - зазначив науковець. - Вони були малозаселені, тому що тут проходили дороги Кримського ханства, яке все змітало на своєму шляху. А українські козаки, які прийшли на ці землі, змогли боротися тими ж методами. Вони не тільки оборонялися, але й ходили в наступ на територію ханства".

ТАКОЖ: "Новоросія" колонізувалася українцями. СТАТИСТИКА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.