КОСОВО НЕ ПРИЙНЯЛИ В ЮНЕСКО

Генеральна асамблея ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки і культури) проголосувала проти прийняття Косово в цю організацію.

Про це повідомляє повідомляє UN Tribune.

У голосуванні взяли участь 142 члена ЮНЕСКО. За прийняття Косово проголосували 92 країни, проти було подано 50 голосів, представники 29 країн утрималися.

Для прийняття Косово в ЮНЕСКО треба було 95 голосів "за", тобто не вистачило трьох голосів.

Представники України, Ірану та Іраку не з'явилися на це голосування.

Проти прийняття Косово в ЮНЕСКО, в числі інших, проголосували Сербія, КНР, Індія, Бразилія, Росія, Білорусія, Казахстан, Словаччина, Індонезія, Північна Корея, Венесуела і Палестинська автономія.

За прийняття голосували більшість країн ЄС, Канада, Велика Британія, Швейцарія, Туреччина, Таїланд, Малайзія, Панама, Пакістан, Нова Зеландія, Афганістан та інші.

Утрималися, зокрема, Боснія та Герцеговина, Польща, Греція, Колумбія, Румунія, Перу, Нігерія, Сингапур, Туніс та інші.

Для того, щоб вступити в ЮНЕСКО, державі або території не обов'язково бути членом ООН або мати загальновизнаний незалежний статус. Приміром, у 2011 році в ЮНЕСКО була прийнята Палестинська автономія.

Незалежність Косова (колишній автономний край Соціалістичної федеративної республіки Югославії, пізніше - у складі Сербії) проголошено у 2008 році після війни 1998-99 рр.

Станом на серпень 2015 року державу Косово визнали 108 із 193 країн-членів ООН, у тому числі США і 23 з 28 країн ЄС. Україна не визнає незалежність Косова.

Під час масових заворушень 2004 року в Косово були знищені 16 православних церков, частина з яких є пам'ятками архітектури середньовічної Сербії.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.