У Росії підрозділ "Меморіалу" визнали "іноземним агентом"

5 листопада міністерство юстиції Російської Федерації включило у список некомерційних організацій - "іноземних агентів" Науково-інформаційний центр "Меморіал" – регіональну організацію, що входить до складу Міжнародного історико-просвітницького товариства "Меморіал".

Про це передає ИТАР-ТАСС.

 "Це – величезний удар для всіх тих, хто займається пам’яттю жертв радянського терору", – заявив керівник Міжнародного "Меморіалу" Арсеній Рогінський. За його словами, напередодні мін’юст провів перевірку організації та видав акт про відповідність її діяльності некомерційної організації з функціями іноземного агента. Однак два тижні, відведені на оскарження цього акта, ще не спливли. Рогінський обіцяє позиватися на міністерство до суду.

У самому мін‘юсті РФ заявили, що "факт відповідності організації ознакам некомерційної організації, яка виконує функції іноземного агента, встановлено в ході планової виїзної перевірки, проведеної Головним управлінням міністерства юстиції Російської Федерації по Санкт-Петербургу".

 Фото: ИТАР-ТАСС/Сергій Карпов

Між іншим, це вже четверта членська організація міжнародного товариства "Меморіал", яку внесено до реєстру "іноземних агентів".

Раніше такими визнали регіональне відділення громадської організації "Комісія із захисту прав людини "Меморіал" в Комі", міжрегіональну громадську організацію "Інформаційно-просвітницький центр "Меморіал" і міжрегіональну громадську організацію "Правозахисний центр "Меморіал".

Науково-інформаційний центр "Меморіал" було створено політв’язнем 1960-х рр. Веніаміном Йофе як осередок наукового забезпечення роботи історико-архівної комісії товариства "Меморіал".

Нині він включає в себе архів, бібліотеку, дискусійний і виставковий простір, віртуальний музей ГУЛАГу. Окрім цього, організація займається освітніми та видавничими проектами, проводить читання та інші заходи.

За словами Рогінського, НІЦ "Меморіал" зібрав унікальну базу даних про місця поховань жертв радянських репресій, якої немає ні в державних органів, ні в інших громадських організацій. Зокрема поховання в Сандармосі в Карелії і в Ковальовському лісі під Петербургом були знайдені саме "Меморіалом".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.