В інтернет виклали документи Української Галицької армії. СКАНИ

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua опублікував відскановані копії 16 випусків офіційного "Вісника" військового міністерства Західноукраїнської народної республіки 1918-19 років.

Про це ІП повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

Видання Державного секретаріату військових справ ЗУНР містять офіційну інформацію про повноваження військової адміністрації, мобілізацію вояків Української Галицької армії, матеріально-технічне забезпечення, оплату праці та багато іншого.

"Український народ творить своє власне військо, яке має забезпечити політичну незалежність України", — пояснюється в першому номері "Вістника" за грудень 1918 року.

У "Вістниках" врегульовані повноваження цивільної та військової адміністрацій ЗУНР, подані списки керівних осіб в УГА, інформація про присвоєння звань, заробітну платню і штатні розписи, списки піхоти, кінноти, артилерії, ветеринарної, санітарної служб, духовенства, судівництва, інтендатури ЗУНР.

 

"Тут є розпорядження про мобілізацію і демобілізацію вояків Української галицької армії, про створення воєнних округів на території ЗУНР, накази військовим, окружним та повітовим комендантам та вказівки жандармерії ЗУНР", — розповів архівіст ЦДВР Роман Тютенко.

Серед документів можна також знайти дані про матеріально-технічне забезпечення вояків та офіцерів УГА, зокрема звіти військового майна окружних команд ЗУНР, провізію, оплату служби, однострої військових.

Платня військовикам УГА

Документи доступні на сайті Е-архіву визвольного руху.

Їх презентація широкій публіці приурочена до річниці Листопадового зриву, зазначили в ЦДВР.

 

Листопадовий зрив - збройне повстання з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у Львові, організоване Українською національною радою силами Січових стрільців на чолі із сотником Дмитром Вітовським з метою встановлення української влади у Східній Галичині.

У ході повстання нейтралізовано німецькі й австрійські військові частини, захоплено головні адміністративні установи, розпочалася організація державного апарату. Австро-угорський період у житті Галичини скінчився, було встановлено владу Західно-Української народної республіки.

Більше про Листопадовий зрив та створення ЗУНР

 

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- видання "Пласту" - часопису під назвою "Вогні";

- листування Шухевича і командування УПА;

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 22,6 тисяч документів.

Дивіться також:

Як галичани проголосили державу. ФОТО

Лідер ЗУНР Петрушевич міг стати президентом усієї України

Свято злуки 22 січня 1919 року. Унікальні ФОТО

Враження галичанина від подорожі по Наддніпрянщині. 1911 рік

Реконструкція боїв між українцями та поляками у Львові 1918-го. ФОТО

Серпень 1919 року. Як армія ЗУНР допомагала Петлюрі визволяти Київ

Союзна держава. Олег Павлишин про дружбу УНР та ЗУНР

"Ланцюг єднання" Київ-Львів 1990 року. ФОТО

Інші матеріали за темою "ЗУНР"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.