Суд визнав, що Гостиний двір виключили зі списку пам'яток незаконно

Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконною та нечинною постанову Кабміну "Про виключення будівлі Гостинного двору у місті Києві зі списку пам’ятників архітектури, що перебувають під охороною держави".

Відповідне рішення було прийняте 24 листопада, повідомляє Хмарочос.

Гостиний двір торговий комплекс на Контрактовій площі в Києві, побудований в 1809 році замість старого двору (60-ті роки XVIII в., архітектор Іван Григорович-Барський). Відбудований за першопочатковим проектом архітекторів Луїджи Руски і Вільяма Гесте у 1980-х роках.

Постановою Кабінету міністрів №1380 від 15 серпня 2011 року Гостинний двір було виведено з Державного реєстру пам`яток архітектури.

У квітні 2012 року Київрада передала Гостиний двір для реконструкції ПАТ "Укрреставрація". Один із проектів реконструкції передбачав будівництво підземного поверху і мансарди, а також автостоянки на 300 паркомісць.

У серпні 2012-го тодішній президент Янукович підписав закон, що дозволяє приватизацію пам'ятки. У травні на території Гостиного двору почалась акція протесту проти реконструкції і комерціалізації будівлі.

У грудні грудня 2012 року Мінкультури визнало комплекс Контрактової площі пам'яткою і внесло його до Державного реєстру. Таким чином, Гостиний двір також набув правового статусу пам'ятки містобудування.

У травні 2013 року Окружний адміністративний суд Києва дозволив будівництво на території Гостиного двору.

У червні 2014 року Київський апеляційний адмінсуд скасував рішення Київради про виділення землі забудовнику Гостиного двору під реконструкцію будівлі. 

У липні 2014 року Київрада розірвала договір оренди з ПАТ "Укрреставрація". За рішенням суду земельна ділянка була повернута місту, а будівлі в кінці 2014 року надали охоронний статус – пам'ятка архітектури місцевого значення.

Робоча група Київради, куди входили чиновники і захисники пам’ятки, прийшла до рішення про необхідність консервації об'єкта і подальшого відновлення будівлі, а не реконструкції.

На консервацію будівлі було потрібно 3 мільйони гривень. 

Гостиний двір стоїть без даху, вікон і штукатурки з зими 2013 року.

УП. Київ

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.