В УМАНІ ВІДКРИЛИ ПАМ'ЯТНИК ГОНТІ І ЗАЛІЗНЯКУ. Фото

В Умані відкрили монумент керівникам Коліївщини (селянсько-козацького повстання 1768-69 років) Івану Гонті і Максиму Залізняку. З цитатою Тичини проти Третього рейху.

Про відкриття монументу в центрі Умані (Черкаська область) повідомляє 04744.info.

Пам’ятний камінь на цьому місці було закладено в 1968 році. Однак під різними приводами будівництво так і не розпочалося.

В часи незалежності громадські активісти відкрили рахунок для збору коштів на пам’ятник.

За інформацією телеканалу "Умань", скульптуру виготовив київський скульптор. Її вага – п’ять тонн.

 Фото: infomist.ck.ua

Довкола постаменту - цитата з антифашистського вірша, написаного Павлом Тичиною в 1943 році: "Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була", тільки чомусь зі знаком оклику.

 

На 5 грудня анонсовано освячення пам’ятника.

Нагадаємо, завтра у Львові відбудеться історичний семінар "Уманська різанина чи уманська перемога 1768?: "дві сторони" чотирьох історичних пам’ятей".

Коліївщина — селянсько-козацьке повстання 1768-69 рр. проти кріпосницького, релігійного та національного гніту правобережного українського населення в Речі Посполитій.

Очолив повстання запорожець Максим Залізняк, його найближчим сподвижником став уманський сотник Іван Гонта.

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху XVIII сторіччя. Гайдамаками називали себе повстанці Київщини, Волині і Поділля, які боролися проти соціального пригноблення і безчинств шляхти, яка в ті часи влаштувала війну проти короля Польщі.

Повстання увінчалося масовими розправами над католицьким та єврейським населенням. Було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

ТАКОЖ: На Черкащині на постамент від Кірова встановили Гонту

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.