АНОНС: Результати першого етапу декомунізації в Україні

21 листопада завершився перший етап реформи декомунізації — місцеві громади мали обрати нові назви вулицям, селам та містам.

Про його перебіг, підсумки, труднощі та перейменувальні "ноу-хау" місцевих рад розкажуть на прес-конференції.

Що зроблено місцевими радами на виконання закону про декомунізацію? Які нові назви вони запропонували Верховній раді? Хто перейменовуватиме населені пункти, органи місцевого самоврядування яких не звернулися до Верховної Ради України? Як вплинула виборча кампанія-2015 на декомунізацію? Коли нарешті діти не йтимуть до школи вулицею Леніна?

Ці та інші запитання розкриють Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Андрій Парубій, перший заступник Голови Верховної Ради, Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації, Ярослав Юрчишин, експерт з питань адвокації Реанімаційного Пакету Реформ.

21 листопада збіг термін, коли на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", сільські, селищні, міські ради мали ухвалити рішення про нові назви вулиць та інших об’єктів топоніміки.

Український інститут національної пам’яті уклав рекомендаційний перелік населених пунктів, назви яких підлягають перейменуванню. Місцеві ради цих сіл, селищ та міст до цього часу вже повинні були визначитися щодо нових назв, прийняти відповідні рішення рад та звернутися до Верховної Ради України щодо перейменування.

Нагадуємо, що пропозиції щодо нових назв вулиць – право відповідної територіальної громади. Це можуть бути історичні назви, або нові, пов’язані з конкретним населеним пунктом та його відомими уродженцями, назви, запропоновані краєзнавчою громадськістю, істориками на громадських слуханнях. Інститут надає рекомендації лише щодо топоніміки тоталітарного режиму, якої не може бути на карті України.

23 листопада (понеділок), 10.30

Місце: Укрінформ (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16) Зала 1 для прес-конференцій

Вхід вільний.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.