Одеський архів описує справи репресованих, передані Службою безпеки

Одеський обласний державний архів описує документи, які в 2000-х роках перейшли в архів від управління Служби безпеки України.

Про це повідомляє Oдесит із посиланням на старшого наукового співробітника відділу науково-довідкового апарату Державного архіву Одеської області Ольгу Церковну.

"Уже створені два описи з чотирьох, - розповіла Церковна. - Перше - це трофейно-фільтраційні справи, які включають 27 тисяч справ. Це робота ведеться з 2008 року і наразі описані тільки половина справ".

Друга частина документів - це припинені кримінальні справи на репресованих в 1920-40-х роках, загалом 12 тисяч справ. Ще два томи переданих документів знаходяться в стадії розробки.

Опис документації проводиться як в друкованому вигляді, так і в електронному. Це дозволить потім створити зручний і систематизований доступ до інформації, зазначила архівіст.

Загалом в Одеському державному архіві зберігається приблизно 13000 фондів, з них 150 - фонди особистої інформації.

Нагадаємо, в Одеському обласному держархіві триває проект з оцифровування паперових документів.

Як відомо, вже багато років будівля Держархіву Одеської області перебуває в аварійному стані.

Інші матеріали за темами "ОДЕСА" та "АРХІВИ"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.