ВІД КИЇВСЬКОЇ ВЛАДИ ВИМАГАЮТЬ РЯТУВАТИ ПАМ'ЯТКИ - ПЕТИЦІЯ

На сайті Київської міської ради з'явилася петиція з вимогою вжити заходів до припинення знищення історичних пам'яток столиці.

Петицію створив столичний краєзнавець Арсеній Фінберг.

"За останні роки ми бачили чимало прикладів знищення та руйнування історичних пам'яток міста, - йдеться у тексті петиції. - Вимагаємо вжити всіх заходів для унеможливлення їхнього знищення в майбутньому".

На думку авторів петиції, для порятунку історичних пам'яток треба:

- поновити й актуалізувати реєстр історичних памяток та архітектури в м. Києві;
- розробити сайт, що буде розповідати про них;
- дослідити всі шляхи, через які руйнували історичні пам'ятки минулі роки, та законодавчо закрити таку можливість у майбутньому;
- провести дослідження стану історичних памяток;
- розірвати договори оренди з власниками, що доводять пам'ятки до руйнації, та зобовязати їх відшкодувати місту шкоду / відновити історичні будівлі;
- заборонити встановлення балконів та кондиціонерів на історичних будинках;
- примусово змусити знести самовільні конструкції на історичних фасадах.

Наразі під петицією підписалося 3538 користувачів.

Для розгляду петиції київською владою необхідна наявність 10 тисяч підписів. Отже, необхідно ще 6462 підписи, які треба набрати протягом 62 днів.

Інші матеріали за темою "Пам'ятки"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.