У Тернополі видано книгу про малолітніх в'язнів у таборах СРСР

У Тернополі видали Книгу пам’яті "Малолітні політв'язні Тернопільщини".

До видання увійшли спогади учасників підпілля ОУН, УПА, а також людей, які з’явилися на світ у тюремних стінах, повідомляє День.

Книга складається з трьох розділів. До першої частини увійшли короткі біографічні довідки й світлини малолітніх політичних в’язнів, при цьому інформація про кожен район Тернопільської області представлена окремо.

У другому розділі – спогади, статті, поезії політв’язнів, а також інформація про молодіжні підпільні патріотичні організації, які діяли у Підволочиському та Чортківському районах у 1945-51 рр. та 1973 р.

Третій розділ книги містить документи про радянську владу, методи допитів, карту концтаборів СРСР, інформацію про режим утримання в’язнів. У книзі також подані сучасні світлини про діяльність Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.

Фото: Тамта ҐУҐУШВІЛІ

Під час сталінського режиму політичними в’язнями ставали навіть діти, віком від 14 до 18 років, наголосили автори Книги пам'яті.

"На основі доступних документів ми опрацювали біографії понад двох з половиною тисяч малолітніх в’язнів, - зазначив працівник історико-меморіального музею політичних в’язнів та упорядник книги Ігор Олещук. - Із них у 14-річному віці були засуджені на великі терміни покарання близько 15 в’язнів, у 15-річному віці – 50, у 17-річному віці – 400".

За словами історика, 400 малолітніх в'язнів брали участь у боротьбі ОУН та УПА, із них 237 були закатовані або розстріляні в тюрмах та в таборах.

"Дуже багато в’язнів були розстріляні у 1941 році, а також у 1944 році, коли прийшла друга окупація, багатьох розстрілювали на власному подвір’ї", - наголосив Олещук.

Малолітні політв’язні, життєві історії яких представлені у Книзі Пам’яті "Малолітні політв'язні Тернопільщини", нині мають 80-90 років, додав упорядник.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.