У Тернополі видано книгу про малолітніх в'язнів у таборах СРСР

У Тернополі видали Книгу пам’яті "Малолітні політв'язні Тернопільщини".

До видання увійшли спогади учасників підпілля ОУН, УПА, а також людей, які з’явилися на світ у тюремних стінах, повідомляє День.

Книга складається з трьох розділів. До першої частини увійшли короткі біографічні довідки й світлини малолітніх політичних в’язнів, при цьому інформація про кожен район Тернопільської області представлена окремо.

У другому розділі – спогади, статті, поезії політв’язнів, а також інформація про молодіжні підпільні патріотичні організації, які діяли у Підволочиському та Чортківському районах у 1945-51 рр. та 1973 р.

Третій розділ книги містить документи про радянську владу, методи допитів, карту концтаборів СРСР, інформацію про режим утримання в’язнів. У книзі також подані сучасні світлини про діяльність Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.

Фото: Тамта ҐУҐУШВІЛІ

Під час сталінського режиму політичними в’язнями ставали навіть діти, віком від 14 до 18 років, наголосили автори Книги пам'яті.

"На основі доступних документів ми опрацювали біографії понад двох з половиною тисяч малолітніх в’язнів, - зазначив працівник історико-меморіального музею політичних в’язнів та упорядник книги Ігор Олещук. - Із них у 14-річному віці були засуджені на великі терміни покарання близько 15 в’язнів, у 15-річному віці – 50, у 17-річному віці – 400".

За словами історика, 400 малолітніх в'язнів брали участь у боротьбі ОУН та УПА, із них 237 були закатовані або розстріляні в тюрмах та в таборах.

"Дуже багато в’язнів були розстріляні у 1941 році, а також у 1944 році, коли прийшла друга окупація, багатьох розстрілювали на власному подвір’ї", - наголосив Олещук.

Малолітні політв’язні, життєві історії яких представлені у Книзі Пам’яті "Малолітні політв'язні Тернопільщини", нині мають 80-90 років, додав упорядник.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.