На Рівненщині теж знайшли бідон із архівом УПА

На Рівненщині виявили архів одного з підрозділів Української повстанської армії (УПА).

Документи, заховані у бідоні з-під молока, випадково знайшли місцеві мешканці, повідомляє "День".

Архів відкопали у Березнівському районі, на межі сіл Мала та Велика Совпа. На нього натрапили місцеві мешканці.

"Повстанці використовували практику ховати найрізноманітніші документи у бідони з-під молока і закопувати їх, - розповів працівник Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. - Вони не мали можливості зберігати, скажімо, пропагандистські листівки в інших місцях, тому застосовували цей спосіб. Власне, такий "подарунок" від повстанців ми й знайшли".

Бідон мав пошкодження, документи були у воді, тож виникли складнощі з їх збереженням.

Фото: Ігор Марчук

У знайденому архіві були тиражі листівок та брошур, а також "Історія України" Грушевського і підручник з радіофізики. Останні використовувалися для навчання особового складу під час зимового перебування на нелегальному становищі, припустив Марчук.

"Взимку в криївках повстанці навчалися, із побратимами займалися більш освічені підпільники, - зазначив співробітник музею. - Були випадки, коли у криївках натрапляли на підручники з іноземних мов, філософські трактати".

Також у знайденому архіві виявили так звані "бофони" – облігації бойового фонду повстанців.

Частину документів презентували в Рівненському обласному краєзнавчому музеї в рамках відзначення 110-річчя з дня народження художника УПА Ніла Хасевича.

Читайте також:

На Львівщині знайдено бідон із архівом УПА

На Львівщині знайдено архів районного проводу ОУН

"Чорні археологи" продають архів УПА за 500 тисяч. ФОТО

У церкві на Тернопільщині знайшли архів ОУН(м)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.