Фільм про Майдан переміг на кінофестивалі в Нюрнберзі. ВІДЕО

Кінострічка Сергія Лозниці про події в Києві узимку 2013-14 років завоювала головну нагороду на Міжнародному фестивалі фільмів про права людини в Нюрнберзі.

Про це повідомляє dw.de. з посиланням на офіційний сайт фестивалю.

Режисер картини Сергій Лозниця отримав гран-прі, разом з грошовою премією у розмірі 2500 євро.

Кінострічка показує революційні події в Києві в спокійних великих планах без коментарів, заяв чи оціночних суджень - кадри з розгорнутими прапорами, палаючими барикадами і беззбройними людьми говорять самі за себе, йдеться в обґрунтуванні журі.

Фільм про події на Україні вперше був показаний в травні 2014 року на Міжнародному кінофестивалі в Каннах.

Сергій Лозниця народився в Білорусі і виріс в Україні, з 2001 року живе і працює в Німеччині.

Все за темою "МАЙДАН"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.