У Музеї історії Києва - виставка про студентський Майдан 1990-го. ФОТО

25 років тому, 2 жовтня 1990-го, у Києві на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) розпочався студентський страйк, який пізніше отримав назву "pеволюція на граніті".

З нагоди річниці Український інститут національної пам'яті разом із Музеєм історії міста Києва створили мультимедійну виставку "Майдан: Від незалежності до свободи".

Експозиція складається зі світлин і предметів, які нагадують про студентське голодування, акцію "Україна без Кучми" 2000–2001років, Помаранчеву революцію 2004-го та Революції Гідності 2013–2014 років. Також у залах встановлені мультимедійні монітори з відео з подій.

Відкриття виставки відбулося 2 жовтня 2015 року в Музеї історії міста Києва. Голова УІНП Володимир В’ятрович на відкритті сказав, що виставка присвячена дуже важливому періоду в українській історії і є інструментом для осмислення тих подій:

"Часом історія стає дуже місткою, і короткі періоди заміняють цілі століття. Коли ми говоримо про час між 1990 роком і 2015-м — ми говоримо про час зміни епох. Цією виставкою мирозповідаємо про 25 років через призму невеличкого шматка землі в центрі столиці — площі Жовтневої революції, яка потім стала майданом Незалежності. Це — місце трьох революцій, трьох Майданів.

Фото: Вікторія Скуба 

Але жодна з них не стала революцією вповні. Зараз ми отримали шанс завершити цю революцію перемогою. Чи нам знову доведеться починати нову революцію? Так, якщо ми не будемо пам’ятати трьох попередніх. Українське суспільство здебільшого досі залишається суспільством без пам'яті.

Ми надто мало використовуємо минуле як досвід. Наше завдання цією виставкою зробити крок до того, щоб українські Майдани стали частиною спільного досвіду – досвіду про те, що українці здатні об'єднуватися; що навіть коли ми боремося проти надзвичайно сильного ворога, то здатні перемогти, якщо ми разом".

Революція на граніті стала переломним моментом в утвердженні незалежності України.

Відеоролик, створений до 25-ї річниці Революції на граніті

"Студентське голодування 1990 року, яке потім здобуло назву Революція на граніті, привело до незалежності України, - наголосив Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Вячеслав Кириленко. Якби не було голодування — не було б Акта від 24 серпня 1991 року.

Коли два тижні я прожив, як студент філософського факультету і один із організаторів голодування, на тодішній площі Жовтневої революції, на моїх очах країна змінювалась.

Люди, які крім комунізму і марксизму нічого не чули, за дві-три години спілкування з голодуючими студентами йшли або з великим знаком запитання щодо того, чи справді Україна має єдину долю — бути під російсько-комуністичним ярмом, чи й узагалі - переконані, що треба змінювати країну".

 Фото: Вікторія Скуба 

На урочистому відкритті також були присутні учасники Революції на граніті Віктор Рог, Олексанр Ксенофонтов, Олесь Доній, Анжеліка Рудницька та інші.

У експозиції використано матеріали: зі збірок Музею Івана Гончара, ГО "Музей Майдану", Музею  Києво-Могилянської Академії, Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного, інформаційних агентств УНІАН та УКРІНФОРМ, Департаменту містобудування та архітектури КМДА, телеканалу ЕспресоTV, поета і барда Ігоря Жука.

Виставка працюватиме до 10 січня.

Адреса: Музей історії Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7)

Організатори виставки: Український інститут національної пам’яті, Музей історії міста Києва, Київська міська державна адміністрація, Департамент культури.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.