Науковець розповів, що втратила археологія Криму внаслідок агресії РФ

В результаті вторгнення Росії у Крим місцева археологічна наука опинилася у важкому становищі.

Про це в інтерв'ю Крим.Реалії повідомив співробітник Інституту археології Національної академії наук В'ячеслав Баранов.

Він наголосив, що кримська археологія ще з 1970-х років є складовою частиною української археології, місцеві науковці були більш тісно пов'язані з Києвом, ніж із російськими археологічними центрами.

"Відділ археології Криму був частиною Інституту археології Академії наук УРСР, - розповів науковець. - Він так і називався: відділ археології античного і середньовічного Криму. І більшість дослідників захищалися і публікувалися найчастіше в українських журналах. Ці [контакти і зв'язки] збереглися і в 1990-і роки, і у XXI сторіччі, ставши ще тіснішими".

Баранов зазначив, що після проголошення незалежності України в Криму з'явився ще один напрям - археологія палеоліту.

"У 2000-х роках кримська палеонтолічна школа стала широко відомою в усьому світі, - підкреслив археолог. - І, це напевно, одна з найбільших утрат для наукового світу Криму внаслідок анексії, оскільки практично всі дослідники кримського палеоліту виїхали за межі півострова, перевівшись до Інституту археології НАН України".

На думку науковця, російська анексія Криму спричинила складну юридичну колізію щодо проведення наукових робіт.

"Є рішення Генеральної асамблеї ООН, котра каже, що Крим - це анексована територія, - пояснив він. - Є конвенція ЮНЕСКО, яка забороняє археологічні дослідження на анексованих територіях. Причина проста: якщо територія анексована, то дуже велика ймовірність, що пам'ятники будуть банально розграбовані".

"Порушення міжнародного права загрожує тим, що археолог стає персоною нон-грата на "світових наукових ринках", - наголосив Баранов. - Йому в принципі не подаватимуть руки. А Україна має право подавати до суду на людей, які проводять дослідження".

За словами науковця, згадана конвенція ЮНЕСКО дозволяє проведення археологічних досліджень тільки на тих пам'ятниках, які будуть зруйновані в ході будівельних робіт (так звана "охоронна археологія"). Російське ж законодавство, на відміну від українського, дозволяє існування недержавних археологічних компаній. Часто ці приватні фірми використовують корупційні схеми, отримуючи кошти за "охоронні" розкопки без їхнього фактичного проведення.

"Закон передбачає, що будівельники платять чималі гроші за ці роботи, оскільки якісні археологічні дослідження - дорогий процес, - сказав археолог. - І найчастіше ці тендери в Росії виграють приватні компанії, які замість археологічних досліджень фактично знищують пам'ятку, прикриваючись тісними корупційними зв'язками з представниками влади. Мені такі випадки відомі по Таманському півострову (Кубань). До Криму наразі ця практика, слава Богу, не прийшла, але цілком імовірно, що прийде". 

Він наголосив, що російські приватні археологи, які працюють за межами Криму, вже намагаються проникнути у сферу охоронних досліджень на півострові, і ситуація розвиватиметься далі в цьому напрямку.

Баранов зазначив, що внаслідок анексії Криму зірвалося включення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО Бахчисарайського історико-культурного заповідника (пам'ятки Кримського ханства) і фортеці Сугдея в Судаку (пам'ятка Генуезької республіки).

Наразі до Світової спадщини ЮНЕСКО з кримських об'єктів потрапила тільки давньогрецька колонія Херсонес Таврійський на території Севастополя (в червні 2013 року, разом із дерев'яними церквами Карпат). На решту кримських пам'яток були підготовлені досьє, але їх не встигли презентувати.

"Головна проблема, яка зараз перед нами стоїть - це Херсонес, - підкреслив науковець. - Він розташований у найбільш мілітаризованій зоні. Малоймовірно, що під час будівництва військових баз будуть враховані інтереси науки й інтереси самої пам'ятки".

Він додав, що спроба окупаційної влади призначити керівником заповідника "Херсонес" настоятеля місцевої церкви УПЦ МП наштовхнулася на рішучий опір музейної громадськості і не увінчалася успіхом.

"Наразі призначено виконуючим обов'язки достатньо професійного музейника, який працює в "Херсонесі" все життя, - зазначив Баранов. -Принаймні, можна очікувати, що [нове керівництво] зробить усе залежне, щоб заповідник максимально зберігся".

За словами науковця, набагато гірша ситуація в Бахчисарайському заповіднику, де окупаційна влада змінила директорський склад. Пішла велика кількість добре підготовлених фахівців, наукова складова музейної роботи "просіла значно і помітно".

"Те ж саме відбувається на інших пам'ятках, на які готувалися досьє ЮНЕСКО, - сказав археолог. - Найбільш кричуща ситуація - в Генуезькій фортеці, де директором стала украй непрофесійна людина. Є проблеми з проведенням археологічних досліджень на цих пам'ятках".

Він підкреслив, що в умовах російської анексії у цих пам'яток немає жодних перспектив включення до списку Світової спадщини.

Також В'ячеслав Баранов заявив, що украй складна ситуація з "чорними археологами" у Криму не покращилася внаслідок анексії.

"За наявності досить великого ринку і за наявності великих грошей на цьому ринку все впирається в корупційне суспільство, яке існує і в Україні, і в Росії, - сказав науковець. - В цьому плані ситуація в Криму не змінилася. Ті ж самі грабіжники ті ж пам'ятки грабують. Особливо ніхто їх не переслідує".

Натомість значно змінилася ситуація з побутовим грабунком, коли приватні особи з металодетекторами "знищують 20-30 сантиметрів верхнього культурного шару пам'яток, виймаючи з нього всі металеві предмети". На відміну від України, російське законодавство переслідує подібне використання металодетекторів, тож ситуація покращилася, зазначив археолог.

В результаті російського вторгнення кримська археологія втратила міжнародне фінансування і нові технології. Припинили роботу італійці, німці (палеолітична стоянка на Ак-Кая), поляки (експедиція на Тірітаці).

"Наразі з міжнародних експедицій залишилися тільки російські - ті, що були й раніше, - заявив Баранов. - Українські експедиції також більше не їдуть. Є абсолютно чітке розуміння: доки Крим буде окупований, жоден український археолог, з етичної точки зору, працювати в Криму не буде".

ТАКОЖ:

Кримська міліція покриває "чорних копачів"

РФ хоче забрати експонати кримських музеїв до Ермітажу

У Криму напали на археологів, які мали український дозвіл

Homo Sapiens родом із Криму. Сенсація від української експедиції

На Чатирдагу знайшли рештки бізона, який жив 50 тисяч років тому. ФОТО

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

2010 рік: Кабмін Януковича обіцяє побороти "чорних археологів"

Блогосфера сміється з "археолога" Путіна. ФОТО

Інше за темою "АРХЕОЛОГІЯ"

Інше за темою "КРИМ"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.