В Києві - виставка до 70-річчя ООН і Україну в ній

У читальному залі Центрального державного архіву громадських об’єднань України відбудеться урочисте відкриття виставки документів Національного архівного фонду України, присвяченої 70-й річниці заснування Організації Об’єднаних Націй.

Документальна експозиція охоплює період від 1945 р. – заснування Організації Об’єднаних Націй на міжнародній конференції в Сан-Франциско до сьогодення.

 

На виставці презентуватимуться невідомі широкому загалу документи, що розкривають:

- діяльність Представництва України при Організації Об’єднаних Націй;

- участь українських делегацій у засіданнях Генеральної Асамблеї ООН;

- діяльність України в Раді Безпеки, Економічній і Соціальній раді, ЮНЕСКО, в інших міжнародних організаціях, комітетах та комісіях,

- а також висвітлюють ратифікацію Україною конвенцій та договорів ООН тощо.

Відвідувачі виставки матимуть змогу ознайомитися з документами про участь української делегації в Сан-Франциській конференції з утворення ООН та її внесок у розробку Статуту ООН, про міжнародні культурні заходи України в рамках ЮНЕСКО тощо.

Особливе місце в експозиції займають документи про діяльність ООН у сфері підтримки та захисту прав і свобод людини.

Серед представлених матеріалів – відкритий лист ув’язнених у радянських таборах українців до Комісії ООН з прав людини.

Під час презентації виставки демонструватиметься хронікальний фільм з фондів ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного про заснування Організації Об’єднаних Націй.

Експозицію виставки підготовлено спільними зусиллями ЦДАГО, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного, Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України.

Виставка працює з 23 вересня в читальному залі ЦДАГО України (м. Київ, вул. Кутузова, 8) 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.