ЗНОВУ ЗНАЙДЕНО РУЇНИ СОДОМУ

Археологічна експедиція Університету Трійці (США) знайшла на східному узбережжі річки Йордан руїни стародавнього міста Содом. Згідно зі Старим Заповітом, Содом і Гоморра були знищені Богом "вогняним дощем" за неправедний суд, жадібність і ледарство.

Про це повідомляє Christian Today з посиланням на Popular Archeology.

Згідно з написаним у Біблії, Содом і Гоморра були знищені Богом після того, як у них не знайшлося людей, котрі вели би "правдений" (за Старим Завітом) спосіб життя.

За словами професора християнського Університету Трійці на Південному Заходіі (Нью-Мексико, США) Стіва Коллінза, руїни Содому були знайдені після 10 років розкопок, які є частиною археологічного проекту розкопок у Талль ель-Хаммам (Йорданія).

"Експедиція знайшла стародавні монументальні споруди і артефакти, які вказують на існування величезного міста-держави часів Мідної доби, яке домінувало в південній частині Йорданської долини навіть тоді, коли більшість інших великих міст "Святої Землі" були покинуті або в занепаді", - зазначив Коллінз.

Він підкреслив, що "археологічна карта" тогочасного регіону була фактично біла, а знайдене місто - невідоме науковцям до теперішніх знахідок.

У порівнянні з залишками поруч розташованих стародавніх міст археологічна знахідка "є найкращим кандидатом на загублене місто Содом, яке, за Біблією, було знищене Богом у вогняному катаклізмі", наголосив археолог.

"Талль ел-Хаммам відповідає практично кожному критерію на визначення Содому, який вимагає текст [Біблії]", - сказав Коллінз.

У 2010 році повідомлялося про спільну йордансько-російську експедицію з пошуків Содому й Гоморри в регіоні Баб ед-Дра (Йорданія).У 2000 році повідомлялося, що британська експедиція знайшла руїни Содому й Гоморри на дні Мертвого моря.

Згідно з Біблією, за часів Авраама Содом був квітучим і багатим містом, але, оскільки жителі "були дуже злі та грішні" (Бут. 13:13), то "Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба, і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі" (Бут. 19: 24-25).

Біблія оповідає про загибель не двох, а чотирьох з п'яти міст, що розташовувалися в районі Мертвого моря в кінці XVIII століття до нашої ери, нагадує "Католицький оглядач".

П'ять міст-держав Содом, Гоморра, Адма, Севоїм і Бела (Сигор) утворювали коаліцію, яка перебувала під владою союзу чотирьох царів Месопотамії, які жорстоко карали своїх васалів за несплату данини.

У Торі сказано, що гріх Содому і Гомори полягав у тому, що вони морили своїх злиденних підданих голодом, вершили неправедний суд і відмовляли подорожнім в гостинності.

Про це ж ідеться у пророка Єзекиїла: "Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок. Бідному й злиденному вони не помагали" (16:49).

У Біблії говориться про те, що гнів Господній був викликаний гріхами жителів цих міст. Бог оголосив Аврааму, що Содом буде знищений, а після молитви Авраама пообіцяв не знищувати міст, якщо в них знайдеться десять праведників. Праведників не знайшлося, і після порятунку родини праведного Лота міста були знищені вогнем з неба.

Вираз "содом" ("Содом і Гомора") сьогодні алегорично означає розпусту.

На початку 1920-х років відомий археолог Нельсон Глюк виявив сліди стародавньої дороги, що зв'язувала Месопотамію і Мертве море. Потім згадка про цю дорогу була знайдена в текстах глиняних табличок з Марі.

Вперше припущення про "спадщину" біблійного Содому було висловлено про знахідку в містечку Баб-ед-Дра (Bab edh-Dhra). У 1960 році на південь від Баб-ед-Дра археологи знайшли стародавнє кладовище, що складається з півмільйона могил. Ця знахідка дозволила зробити висновок про розташування поблизу міста з високорозвиненою культурою.

Знайдені в окрузі 3 мільйони глиняних черепків давнього посуду із залишками пшениці, жита, фініків, слив, персиків, винограду, інжиру, фісташок, мигдалю, оливок та інших плодів дозволили визначити, що в бронзовому столітті в цих місцях був справжній "райський сад" (так описувався Содом у Біблії).

Ще один доказ, що виявлені міста є тими самими, про які говорить Біблія, дослідники побачили в середньовічній мозаїці, виявленій в 1896 році при будівництві на руїнах старої візантійської церкви грецького православного монастиря святого Георгія, розташованого в місті Мадаба в Йорданії.

Мозаїка, відома як "карта з Мадаби", являє собою викладену з мільйонів кольорових камінців гігантську карту Святої землі площею 93 квадратних метра. До наших днів збереглося 25% цієї мозаїки, але серед іншого на ній зображене і якесь місто, під яким стоїть підпис: "Бела, вона ж Сигор". Місцезнаходження Бели на карті точно збігається з Сафі - одним з п'яти виявлених у районі Мертвого моря загиблих міст.

Гіпотеза про те, що Содом і Гоморра існували не на західному (ізраїльському), а на східному (йорданському) узбережжі Мертвого моря, була висунута американськими вченими в 1990-х роках.

З приводу причин загибелі міст вчені в різний час висували різні версії - від землетрусу до падіння великого метеорита.

Інші матеріали за темою "Археологія"

Інші матеріали за темою "Мідна доба"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.