"Українці— народ-військо". В УІНП розповіли про армію без держави

Українці - один із небагатьох народів у світі, які могли створювати своє військо, навіть не маючи держави, - розповіли  "ІП" в Інституті національної пам’яті з нагоди 14 жовтня - Дня захисника України.

"У XVI-XVII столітті козацьке військо творилося раніше за державу і потім з нього постала українська держава. Це повторилося в ХХ столітті. І у 1917-1920 роках, і пізніше, коли наша земля була окупована нацистами, люди самі брали до рук зброю.

Українська повстанська армія почала формуватися стихійно, потім цю ініціативу підтримала Організація українських націоналістів. УПА вибудовувалася звичайними людьми за зразком регулярних армій і стала унікальним явищем у світовій історії" - каже історик, голова Інституту Володимир В'ятрович.

Він стверджує, що творення українцями сучасної армії в 2014-2015 роках - теж продовження традицій та історичного досвіду:

"Військові, добровольці, медики, волонтери, кожен громадянин/громадянка, які допомагають армії і є тим народом, здатним практично без підтримки держави виставити проти ворога боєздатну армію. Ми - народ-військо".

Як відомо, День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Українська традиція вшанування Покрови була популярною в козацьку добу. У XX ст. Покрову як опікунку українського війська прийняла Українська повстанська армія.

 

Після відновлення незалежності у 1991 році цей день був неформальним Днем козацтва та УПА.

З 2014 року 14 жовтня стало державним святом захисників та захисниць України, з 2015 цей день також вихідний.

Більше про історію свята - у матеріалі на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.