На Кіровоградщині встановили пам'ятник першому українцю-авіатору. ФОТО

В Олександрівці (Кіровоградська область) встановлено пам'ятник уродженцю містечка Левку Мацієвичу - першому українському льотчикові, одному з засновників Української Революційної партії.

Про це Історичній Правді повідомили організатори акції.

Левко Мацієвич (1877-1910) - український корабельний інженер конструктор, громадський і політичний діяч, перший український авіатор. Один із засновників Української революційної партії.

Народився в Олександрівці, навчався в київській гімназії №3 на Подолі. В 1895 році вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту, там приєднався до українофільського гуртка "Студентська громада".

Демонстративно перейшов на українську мову, активно залучав до цього інших. Серед його тодішніх друзів – майбутній класик української літератури Гнат Хоткевич.

Пам'ятник в Олександрівці

1900 року був серед засновників Революційної Української Партії (РУП), із якої згодом виділилися націонал-демократичні сили, що утворять Центральну Раду.

У самій РУП Мацієвич займав радикально-самостійницьку позицію, близьку до позиції Миколи Міхновського

В 1901 році був відрахований за революційну діяльність із інституту, висланий під нагляд поліції у Севастополь, де влаштувався на роботу в порт, зацікавився морською справою, будував військові кораблі, проектував бони й протимінні заслони. Вів революційну агітацію серед севастопольців.

В 1906 році закінчив кораблебудівельне відділення Морської академії в Петербурзі. Проектував підводні човни, в 1907 році спостерігав за будівництвом для імператорського флоту підводних човнів у Кілі (Німеччина).

Левко Мацієвич

В 1908 році захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання. У травні 1910 року, після оголошення про створення імператорського повітряного флоту, очолив групу з семи офіцерів, відряджених до Франції для вивчення техніки пілотажу і закупівлі літаків.

Постійно літав на апараті "Фарман", отримав посвідчення авіатора під №178, фактично увійшовши у другу сотню перших у світі льотчиків. Фінансово підтримував український національний рух.

Восени 1910 року під час демонстраційних польотів розбився вналідок технічної несправності літального апарату, ставши першим підданим Російської імперії, який загинув у авіакатастрофі.

Похорон капітана Мацієвича перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті письменника Федора Достоєвського.

Похорон Мацієвича. Невський проспект, жовтень 1910 року

Cмерть Мацієвича надихнула поручика Гліба Котельникова створити перший у світі ранцевий парашут.

Поет Микола Вороний присвятив пам'яті першого українського льотчика вірш "Ікар", Олександр Блок - вірш "Авіатор".

До ініціативної групи зі встановлення пам'ятника увійшли письменник Володимир Кобзар, професор НаУКМА Володимир Панченко, краєзнавець Іван Петренко, нардеп Микола Томенко.

Більше про життя і смерть Левка Мацієвича

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.