У Києві презентували книгу про анексію Криму

3 вересня Тарас Березовець презентував книгу "Анексія: острів Крим. Хроніки "гібридної війни".

3 вересня Тарас Березовець презентував книгу "Анексія: острів Крим. Хроніки "гібридної війни".

Праця представляє собою розслідування одного з найбільших злочинів сучасності – анексії українського Криму військами Російської Федерації.

Ексклюзивні коментарі для книги надали близько 40 людей, зокрема:  Яценюк, Турчинов, Аваков, Мамчур, Балан, Сенченко, Куніцин, Пономарьов та інші.

"По суті, це буде перша документальна книга, яка розповідає про анексію Криму у часових рамках, починаючи з 18 лютого і закінчуючи 18 березня 2014 року. Сама книга охоплює достатньо серйозний документальний фактаж, тому що ми взяли за основу величезну кількість джерел – 704 джерел", – розповів Тарас Березовець.

Крім нього, на брифінгу передпрезентації книги виступили і очевидці тих буремних подій окупації, які надали свої свідчення для книги.

Серед них: Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор онлайн-видання "Українська правда", Дмитро Тимчук, народний депутат від фракції "Народний фронт", керівник Центру військово-політичних досліджень, Георгій Логвинський, народний депутат від фракції "Народний фронт" та Олександр Янковський, керівник теле-радіопрограм проекту Радіо Свобода "Крим.Реалії".

 

Олександр Янковський розповів, що для нього найяскравішим враженням часів окупації став ранок першого березня.

"У перший день я точно не вірив, що це можливо – що російські війська захопили будівлю Верховної Ради і Ради Міністрів. Були якісь сумніви, думалось, що таким чином Аксьонов "грається у Зірницю", намагаючись отримати більше повноважень. Проте все стало на свої місця – принаймні, у Сімферополі, – коли вранці, приблизно о шостій, по Сімферополю поїхали "Тигри", бойові машини російської армії", – пригадує він.

Експерт переконаний, що окупація стала можливою, адже у Криму було дуже багато заангажованих людей, з дуже вираженими проросійськими настроями.

"Найголовніший висновок, який я зробив з усіх тих подій – що російські окупанти приходять туди, де немає українських громадян. На жаль, як показала практика, у Криму не було критичної маси українських громадян. Був масовий спротив, був величезний мітинг, організований Меджлісом та іншими проукраїнськими силами за день до захоплення ВР Криму, 26 лютого, проте 27 лютого трапився якийсь анабіоз", – зазначив Янковський.

Севгіль Мусаєва-Боровик повідомила, що з перших днів окупації не могла повірити, що це все відбувається насправді з її рідними Кримом. Вона пригадала, що ще у лютому 2014 року до неї якось зателефонувала журналістка з The New York Times та просила дати їй телефон Мустафи Джемілєва. На запитання Севгіль навіщо, та відповіла, що: "у вас у Криму розгортаються якісь сепаратистські настрої". Хоча Мусаєва-Боровик зауважила, що на той час, топ-новиною було розстріл Небесної Сотні і вся увага була прикута до нього.

"Коли почалися події біля Верховної Ради, мені стало страшно. Пригадую, як ми зідзвонювалися з Тамілою Ташевою, з Рустемом Маалімовим. Ніхто не розумів, що відбувається. Не хочу говорити про тих, хто став зрадником, але у цілому це стала історія допомоги і взаємодопомоги. Втрату Криму можна порівняти з втратою близької людини, і ти проходиш декілька етапів усвідомлення цієї втрати. Хотілося б перечитати цю книгу і усвідомити ще раз все це, адже наразі все надто неструктуровано", – зазначила редакторка "Української правди".

Військовий експерт Дмитро Тимчук висловив переконання, що спецоперацію з окупації Криму Росія готувала давно, як мінімум з 2008 року, після війни з Грузією. У доказ цьому експерт посилається на дослідження  того періоду разом з колегами із Центру військово-політичних досліджень.  

"Коли ми працювали по Криму, то були вражені масштабами роботи російських спецслужб. Центром усієї цієї дестабілізації і підривної роботи був структурний підрозділ ФСБ, що організаційно входив до штабу ЧФ РФ. У грудні 2009 року Україна попросила про вивід цього підрозділу з території України, проте після приходу до влади Януковича він відновив свою діяльність. Цей підрозділ діяв не лише у Криму – через нього здійснювалася координація діяльності проросійських організацій по всьому півдню і сходу України. З ним, зокрема, напряму пов’язаний "Оплот", – заявив він.

За словами Тимчука, ще за режиму Януковича Росії було дано повний карт-бланш і дії російських спецслужб вже ніхто не контролював. Наприклад, у Севастополі перебував підрозділ Головного розвідувального управління Генштабу РФ, розташований буквально поруч зі штабом ВМС, який безперешкодно виставляв антени і прослуховував усі розмови вищого керівництва ВМС.

"Для мене залишається загадкою, чому наші спецслужби і правоохоронці, які добре володіють всією інформацією, досі не повідомили офіційної версії того, що відбувалося у Криму. Сподіваюся, що детальне вивчення операції з анексії Криму має важливе стратегічне значення для попередження подібного сценарію щодо будь-яких інших територій у майбутньому", – підкреслив Дмитро Тимчук.

Народний депутат від фракції "Народний фронт", Георгій Логвинський, який на час окупації півострова був радником Мустафи Джемілєва, розповів, що тоді, як і сьогодні, він займається захистом прав жителів Криму і створення всіх відповідних правових наслідків для РФ за анексію півострова.

 "Ситуація із захопленням Криму, з одного боку, унікальна, але водночас вона досить типова. Тобто, якби ми більш глибоко аналізували те, що відбувалося поряд з нами – можливо, анексії би не відбулося. Книга, яку видано сьогодні – це своєрідна Біблія, за допомогою якої сьогодні можна зробити висновки і зрозуміти, як треба було протидіяти", – зауважив він.

Георгій Логвинський запевнив, що історія з Кримом не завершена, і винні у злочині окупації будуть покарані.

"Вона (історія з Кримом-ред.) може продовжуватися як з точки зору продовження анексії, так і з точки зору повернення контролю над півостровом, і наскільки ми зможемо на сьогоднішній день захистити свою територію, зробити правильні кроки, розробити правильну стратегію, – від цього залежить повернення Криму під контроль України", – наголосив Логвинський.

Тарас Березовець анонсував презентацію книги 11 вересня, у Львові, на Форумі Видавців. 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.