Посла РФ у Варшаві можуть вислати за "Польща сама винна у нападі Гітлера"

Влада Польщі не виключає можливості висилання за межі країни російського посла у Варшаві Сєрґєя Андрєєва.

Про це повідомляє tvn24 із посиланням на прес-аташе польського Кабміну Цезарія Томчика.

"Дипломатія має [такі] можливості, починаючи зі звичайної ноти протесту і закінчуючи висилкою дипломата з країни", - пояснив він, додавши, що приймати рішення відносно Андрєєва буде МЗС.

Як відомо, посол Андрєєв заявив про те, що Польща "частково винна" в нападі на неї в 1939 році гітлерівської Німеччини.

Також російський дипломат не вважає узгоджене з нацистами вторгнення радянських військ до Польщі в 1939-му актом агресії.

Також він не вважає репресіями знищення радянськими спецслужбами представників польського визвольного руху.

На думку представника польського уряду, дипломат, перебуваючи "в гостях", повинен покращувати міжнародні зв'язки, а не працювати на негативний імідж своєї країни.

"Слова посла стали для всіх нас ніби ляпасом", - наголосив Томчик.

Нагадаємо, у 2013 році генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв у сталінському стилі звинуватив кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ.

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братні народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.