АНОНС: Кінолекторій УІНП розпочнеться фільмом про українського генерала

Документальну стрічку про Кузьму Дерев’янка Український інститут національної пам’яті запрошує обговорити з автором сценарію істориком Юрієм Шаповалом

Показ завершить цикл заходів Українського інституту національної пам’яті у рамках відзначення 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни.

Стрічка розповідає про Кузьму Дерев’янка – генерала-лейтенанта,  який 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора "Міссурі" підписав Акт капітуляції Японії від радянської сторони. Чому саме українцю з Уманщини випала честь своїм підписом поставити крапку у Другій світовій війні?

Дізнатися про це можна буде зі стрічки, а також подискутувати з автором сценарію Юрієм Шаповалом, доктором історичних наук, керівником Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України.

Читайте: Кузьма Дерев'янко. Українець, який поставив крапку у війні

Цією стрічкою УІНП розпочинає Кінолекторій у кінотеатрі "Ліра" — проект, у якому щомісяця будуть демонструватися фільми, присвячені визначним подіям української та світової історії.

"Такі кіноперегляди — це повчально, і є певний ігровий момент — дивитися легше, ніж читати книжку, і часу менше вимагає. Кінолекторій передбачає ще обговорення, тому що обов’язково має бути рефлексія побаченого. Ми будемо запрошувати до дискусії авторитетних істориків, вибирати несподіваний поворот теми. Так як цього разу — до завершення Другої світової ми обрали фільм про українця, який буквально поставив крапку у цій війні", — розповідає співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Сергій Громенко.

 

Показ документального фільму "Кузьма Дерев’янко. Генерал перемоги" (сценарій — Юрій Шаповал, Ірина Шатохіна, режисер — Ірина Шатохіна)

30 вересня, середа о 18.30

Місце: кінотеатр "Ліра"  (м. Київ, вул. Велика Житомирська, 40)

Вхід вільний.

Довідка: Кузьма Дерев’янко не був типовим радянським генералом, готовим досягти успіху за будь-яку ціну. Бойові соратники відзначили, що він був розумним, вольовим, дбайливим воєначальником, коли потрібно – зі зброєю в руках вступав у бій.

Після підписання Акту капітуляції Японії на Дерев’янка була покладена іще одна важлива місія – відвідати міста Хіросіму й Нагасакі та скласти звіт про їх бомбардування . Він дослідив особливості та наслідки атомних ударів, зробив чимало фотографій цих міст.

Наприкінці вересня особисто доповідав перед найвищим радянським керівництвом. Діяльність генерала отримала високе схвалення. Проте, наслідки перебування на радіоактивному згарищі не минулись безслідно. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.