Стартувала робота української та польської груп Форуму діалогу істориків

Польсько-українського форум діалогу істориків є спільною ініціативою Інститутів національної пам’яті Польщі та України. У Києві та Варшаві пройшли зустрічі науковців польської та української груп.

16 вересня відбулося перше засідання української частини Польсько-українського форуму діалогу істориків. Метою діяльності ініціативи є відновлення безпосереднього діалогу між істориками Польщі та України навколо складних питань спільного минулого у ХХ столітті, зокрема польсько-українських стосунків часів Другої світової війни та перших років по її завершенні.

Рішення про утворення Форуму було прийняте у травні 2015 року під час візиту керівництва Інституту національної пам’яті Польщі до Києва. Це був перший за багато років подібний візит польських колег до України.

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, вважає відновлення співпраці із польськими колегами одним із ключових міжнародних напрямків роботи Інституту:

"У зв’язку із зміною політичної ситуації в Україні після Революції Гідності, виникли реальні передумови для встановлення співробітництва між Українським інститутом національної пам’яті та Інститутом національної пам’яті Польщі (Instytut Pamięci Narodowej).

Україна і Польща мають чимало сторінок історії, які потрібно переосмислити. У ці складні часи необхідне примирення у складних сторінках історії та єднання у питаннях, які стосуються нашого майбутнього".

Протягом цього року інституції налагодили співпрацю, яка передбачає обмін інформацією та досвідом. В рамках активізації співробітництва між УІНП та ІПН виникла потреба в новому форматі польсько-українського історичного діалогу.

Кожна із сторін сформувала групу, яка працюватиме над виробленням спільних засад польсько-українського історичного діалогу навколо складних питань спільного минулого.

На запрошення Голови Українського інституту національної пам’яті з українського боку до Польсько-українського форуму діалогу істориків долучилися:

професор Богдан Гудь (Львівський національний університет),

професор Леонід Зашкільняк (Львівський національний університет),

професор Ігор Ільюшин, (Київський славістичний університет),

професор Іван Патриляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка),

професор Юрій Шаповал  (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України).

Також до групи увійшов Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Співголовою Польсько-українського форуму істориків обраний професор Юрій Шаповал. У першому засіданні групи також взяв участь радник Голови УІНП Олександр Зінченко та секретар ініціативи з українського боку – к.і.н. Олена Гуменюк.

Учасники зустрічі обговорили принципи, засади діяльності, а також організацію майбутнього установчого засідання Форуму.

Раніше відбулася зустріч польської групи Польсько-українського форуму діалогу істориків. До неї на запрошення Голови Інституту національної пам’яті Польщі Лукаша Камінського увійшли:

професор Гжегож Грицюк (Вроцлавський університет),

професор Гжегож Мазур (Ягеллонський університет),

професор Гжегож Мотика (Польська Академія Наук),

професор Ян Пісулінський (Жешувський університет),

професор Вальдемар Резмер (Університет Миколая Коперника в Торуні),

доктор Маріуш Зайончковський (Інститут національної пам’яті Польщі).


Співголовою з польського боку обраний професор Вальдемар Резмер, секретарем – доктор Дорота Левша.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.