АНОНС: Конкурс шкільних проектів "Повсякденне життя у СРСР у 1980-1991 роках"

Чеська громадська організація Асоціація з міжнародних питань АМО оголошує про проведення конкурсу шкільних усноісторичних проектів для вчителів історії і суспільних дисциплін.

На конкурс будуть прийматися проекти, усноісторичні інтерв’ю, які були реалізовані вперше і виконані за методикою "Oral history". Необхідна методична підтримка для реалізації проекту є на сайті www.ustnayaistoriya.info у розділі "Усна історія" і також у методичному посібнику "Жива історія. Метод усної історії в школі"

Мета конкурсу — вивчення новітньої історії з точки зору мультиперспективності. У ході проекту учні навчаться формулювати питання, робити інтерв’ю, аналізувати його, бачити поле для дискусій. Реалізація проекту допоможе усвідомити, що історію завжди хтось проживає, має інший досвід і згідно з цим досвідом він інтерпретує події.

Шість кураторів кращих проектів, які будуть вибиратися журі, візьмуть участь в освітній поїздці до Чеської Республіки. Витрати оплічує організатор, АМО. Під час поїздки учасники отримають можливість глибше познайомитися з вивченням новітньої історії в Чеській Республіці.

Терміни реалізації:

Реєстрація шкіл та вчителів: до 30. 09. 2015.

Подача проектів на конкурс: до 15. 11. 2015.

Для реєстрації у проекті та за додатковою інформацією зайдіть на сайт "Усна історія".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.